неділя, 1 грудня 2019 р.

Заточені / приречені на (не)успіх

        "А оцінка буде?", "Цей малюнок на оцінку?"
Напевно, у кожному класі кожного вчителя є учні, які вболівають насамперед за оцінку. Якщо одинадцятикласників іще можна зрозуміти (або переймаються середнім балом атестата; або планують вступати до ВНЗ за кордоном, де враховують саме оцінки атестата, адже ЗНО жодної ролі не відіграє), то чому, наприклад, п'ятикласники так переймаються оцінками?        
   Відповідь на запитання дають автори книги "Батьки в шоці: новий погляд на виховання" По Бронсон та Ешлі Меррімен, які, базуючись на статистиці провідних сучасних психологів, досліджують феномен обдарованості дітей. Найбільш поширеною з причин прагнення високих оцінок автори називають... гордість батьків.
    Про це я вже розповідала під час декількох майстер-класів. 1984 року законодавчою владою штату Каліфорнія офіційно створено спеціальну групу для вивчення почуття власної гідності. Несхвально почали ставитися до змагань, до рейтингів (мовляв, одних ставимо на п'єдестал, інших автоматично протиставляємо як невдах). Учителі відмовилися від червоної ручки. Критику замінили на всюдисущу похвалу. Одним із прихильників теорії самоповаги був доктор Рой Баумайстер. Саме його в 2003 році (зверніть увагу на роки) запросила Асоціація психологічних наук довести вплив похвали на успіх. Опрацювавши 200 досліджень (із 15 тисяч) Баумайстер дійшов висновку, що висока самооцінка не стосується ані високих оцінок, ані кар'єрного росту. Вона навіть не впливала на вживання алкоголю, ані схильності до насилля (дослідження проводилося в різних вікових та соціальних групах). 
    Чому ж теорія виcокої самооцінки, високих балів і похвали популярна так довго попри результати досліджень провідних психологів світу? Баумайстер відповідає: "...коли вони [батьки] хвалять власних дітей вони перебувають не так уже й далеко від похвали самих себе". Вимагаючи високих оцінок від дітей, батьки ніби самостверджуються: погляньте, моя дитина найкраща, найрозумніша, вона най... най...
    Ця дитина часто бігає з танців на сольфеджіо, із сольфеджіо на малювання... перед уроком пошепки зізнається вчительці, що не встигла вивчити урок, бо прийшла пізно втомлена... але "погану оцінку не ставте - сваритимуть удома"...
   Між тим кількість дітей, які склали тест на обдарованість у дитячому садочку (американські дослідження в 20 штатах), катастрофічно скорочується до аналогічного тестування в  3 класі...
Але це ж не Україна. Наші діти витримають усе.

Це може бути цікаво: "Покарані похвалою"


Немає коментарів: