...Останній мішок спорожнів... Не було листа від учителя...
Миколай важко зітхнув, узяв телефон і почав набирати текст нового послання у фейсбук. "Учителі зараз перевіряють зошити, заповнюють журнали, - усе ще вагався Чудотворець. - Мабуть, у них нема часу на соцмережі, бо в кінці семестру "зависають" в інтернеті хіба що безробітні🙄... Може, написати традиційного листа? А з іншого боку, навряд чи після перевірки сотень зошитів хочеться читати якийсь текст, написаний нерозбірливим старечим почерком. Отже, потрібен лист у соцмережі🤔"
"Дорогі вчителі! - почав Миколай і зупинився, адже згадав про зміни в правописі та фемінітиви, тому акуратно дописав: - І вчительки!"
Чудотворець, як і належить, зробив абзац, але знову завагався, бо подумав: "Хм, а як же гендерна рівність? Треба поставити жінок на перше місце: їх в освіті переважна більшість". Видалив написане й почав заново: "Дорогі вчительки й учителі!"... Хм, теж гендерно не зовсім коректно. Ні, краще без звертання.
Кінець семестру. Традиційно - гаряча пора.
Перед тим, як обирати для вас подарунки, я намагався вивчити ситуацію в освіті, щоб зрозуміти, чого ви найбільше потребуєте. Опорні школи й оптимізація освітніх закладів, НУШ, сертифікація й атестація по-новому, PISA... Якби я не був святим і безсмертним, у голові запаморочилося б.
З усього прочитаного зрозумів, що вам не потрібно матеріальних подарунків (ще б пак, при обіцяній зарплаті 4 тис. доларів... напевно, наступного року ви зможете стати моїми помічниками під час свята, чи не так?😏).
Отже, про що я довідався?
Знаю, як багато змін у вас відбулося. Чув, що зараз працюєте не в старій школі, а новій. Про це пишете майже в усіх статтях, говорите чи не на всіх зібраннях. Ви поділилися на агентів змін і звичайних учителів... Тут я трішки заплутався. Оскільки агенти змін створюють багато галасу навколо школи, то, напевно, навчають дітей звичайні вчителі?🤔
Знаю, що по-новому маєте любити дітей, цінувати й підтримувати всіх. Дивно це, бо таких учителів я знав і до вашої НУШ.
Проте залишмо роздуми й перейдімо до справи.
Що б вам подарувати?
Дарував вільний час і здоров'я - не цінуєте, адже замість відпочинку почали працювати ще більше.
Дарував спокій і затишок? Так вам ставало нудно.
Дарував терпіння й сили? Але вам порекомендували працювати на півтори ставки...
Учив пробачати. Та через це ви дозволили використовувати себе.
Отже, визнаю: я помилився. Тому цього року дарую кожній і кожному:
- здоров'я й вільний час💪 (наголошую: не тільки для роботи, а й для відпочинку);
- мудрості,👆 щоб розуміти, коли потрібно вибрати рішучість, а коли - компроміс;
- віри💓 (гарантую: усе точно буде добре :));
- любові💓 (до дітей, дорослих і - що не менш важливо ☝️ - до себе);
- рідних поруч,💓 бо насправді, як писав колись, усі подарунки втрачають сенс, якщо нема рук, які вас обіймають😊
Я читав коментарі щодо першого листа.
Ви сперечаєтеся, чи існую я.
Перевіряєте в словниках, чи є ім'я Миколай.
Мало всміхаєтеся й у всьому бачите підтекст.
Звісно ж, непросто відчути дух Свята, коли у вас недавно скінчився рік англійської, а скоро почнеться рік математики...
Тому... Я тут подумав... Можливо, краще оголосити рік добра й людяності? А ще краще - не оголосити, а просто стати добрішими.
І знаєте що? Дякую вам за те, що попри все навчаєте дітей. Дякую за те, що малеча просить у мене не іграшки чи новенькі гаджети, а миру й добра для країни. Правда, вам є над чим працювати, бо ці листи часто не дуже грамотні 😊
Дорогі Вчителі! Дякую, що ви є.
З любов'ю та повагою
ВАШ МИКОЛАЙ
(До речі, перестаньте вірити у вигаданого Діда Мороза.
Нема його в Україні.
Нема його в Україні.
Доведено. Наукою 😉 )
P.S. Було трішки прикро, коли деякі читачі (переконаний - це точно не вчителі) копіювали мого першого листа й підписували його своїм ім'ям. Прикро не стільки через те, що хтось видає чуже за своє, а тому, що дописи дорослих читають і діти, які можуть потім із чистою совістю принести на уроки списані твори.
Коментарі
Вчителі міста Полтави!!