Стокгольмський синдром (англ. Stockholm syndrome) — психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив'язаністю жертви до кривдника.
Жертва звикає до насильства. Не бачачи шляхів порятунку, людина неусвідомлено починає сприймати кривдника як єдине джерело захисту. З часом жертва починає відчувати симпатію до зловмисника й виправдовувати його дії.
Крім того, людській психіці складно прийняти факт безглуздості ситуації, а себе вважати такою ж безглуздою жертвою цього насильства. Психологічний захист спрацьовує, даючи жертві інше пояснення: кривдник не міг по-іншому, інакше б його не почули, він не зі зла. Активна підтримка дій агресора позбавляє жертву від почуття власної безпорадності. Так жертва намагається самоствердитися бодай якось.
Тож чи можна назвати здоровою людину, яку топчуть, а вона цілує чоботи кривднику?
Чи логічно ставати на захист країни, яка вбиває твоїх громадян, загарбує твої території?
Й останнє запитання: чому в часи війни наші підлітки в переважній більшості спілкуються в соцмережах російською? Деякі десятикласники пояснюють: в особистих повідомленнях ми використовуємо українську (діалект), а от в сторіс краще писати російською - більше людей зрозуміє... А ще - українською не так звучить...
Немає гарних і поганих мов. Є люди - порядні й нікчемні, лицарі й хробаки. Вибір мови на користь державної - це, власне, навіть не патріотизм. Це почуття власної гідності. І так, Закарпаття ніколи історично не було частиною Росії. Ніколи. То звідки серед закарпатського розкішного, екзотичного для багатьох діалекту російська? Звідки це хворе бажання робити вибір на користь мови того, хто прийшов на українські землі війною?
Від нас залежить, яке взуття носитимуть наші діти.
Немає гарних і поганих мов. Є люди - порядні й нікчемні, лицарі й хробаки. Вибір мови на користь державної - це, власне, навіть не патріотизм. Це почуття власної гідності. І так, Закарпаття ніколи історично не було частиною Росії. Ніколи. То звідки серед закарпатського розкішного, екзотичного для багатьох діалекту російська? Звідки це хворе бажання робити вибір на користь мови того, хто прийшов на українські землі війною?
Від нас залежить, яке взуття носитимуть наші діти.
Коментарі