"Позбавляючи дітей можливості переживати невдачі, батьки відчутно гальмують їх розвиток", - стверджує Анна Азнар, викладачка психології у Вінчестерському університеті.
Здається, вияв турботи - принести дитині обід до школи чи забуті вдома кросівки на фізкультуру; написати домашнє завдання чи просто в батьківській групі з'ясувати, що потрібно вчити дитині (дитя ж саме забуло записати на уроці); порадити вчителям, який підхід до дитини кращий; щоб більш доросле дитя не травмувалося, можна прийти на співбесіду до роботодавця ... список справ може бути безкінечний. Такі батьки вважають себе друзями дитини.
"Немає сумнівів у тому, що подібна поведінка — прояв батьківської любові, зазначає Анна Азнар. - Але проблема в тому, що, стежачи, щоб у дітей завжди було виконано домашнє завдання або щоб вони не засмучувалися через те, що їх не запросили на вечірку, такі батьки позбавляють синів і дочок можливості переживати невдачі. І тим самим відчутно гальмують їхній розвиток".
Психолог говорить про результати дослідження, яке показало, що в молодих людей, батьки яких проявляли зайву участь у їхньому житті, спостерігалися більш високі рівні стресу і депресивних симптомів. Вони відчували меншу задоволеність життям і гірше вміли контролювати емоції, а також перебували в більшій упевненості, що їм усі винні.
Проте це зовсім не означає, що до дітей потрібно бути байдужими: "Діти, чиї батьки виявляють теплоту, любов... демонструють кращі результати ніж ті, кого виховують холодні і невимогливі дорослі. Уся складність в тому, щоб зрозуміти, який же ідеальний рівень любові та вимогливості".
Проте це зовсім не означає, що до дітей потрібно бути байдужими: "Діти, чиї батьки виявляють теплоту, любов... демонструють кращі результати ніж ті, кого виховують холодні і невимогливі дорослі. Уся складність в тому, щоб зрозуміти, який же ідеальний рівень любові та вимогливості".
Сьогодні я знову перевіряла деякі дуже вдалі роботи батьків... проблема в тому, що підписані вони дитячими іменами😌
Коментарі