В Україні ситуація абсолютно інша. Усім притомним українцям (і не тільки) нонсенсом видається проєкт закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо навчання державою мовою в закладах освіти» (№2362), за яким не те що в школах нацменшин, а в будь-яких українських закладах загальної середньої освіти України можна буде викладати «один або декілька предметів», у тому числі, російською мовою уже з нового навчального 2020-2021 року.
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь у своєму фейсбуці зазначає, що Міністерство освіти і науки України також не підтримує законопроєкт 2362, оскільки він суперечить цілям освітньої реформи. Цікаво, що реалізація цього проєкту потребує термінових видатків з держбюджету на суму 56 мільйонів гривень.
Оригінал фейсбук-допису мовного омбудсмена Тараса Креміня
Як Уповноважений із захисту державної мови, на якого закон покладає завдання захищати українську мову як державну, відстоювати права громадян на отримання послуг державною мовою, усувати перешкоди та обмеження у користуванні державною мовою,
- звертаюся до народних депутатів України з закликом не підтримувати і зняти з розгляду проєкт закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо навчання державою мовою в закладах освіти» (№2362).
Цей законопроєкт, внесений народним депутатом України М.Бужанським, передбачає істотні зміни до освітнього та мовного законодавства, спрямовані на звуження сфери застосування української мови в освітньому процесі.
По-перше, законопроєкт пропонує зірвати перехід на українську мову навчання вже з 1 вересня 2020 року учнів 5-11 класів, які досі навчалися російською мовою, відклавши цей перехід до 2023 року. Міністерство освіти і науки впродовж трьох років провело всю необхідну роботу з підготовки вчителів, підручників, методичних матеріалів для того, щоб наші діти з 1 вересня могли здобувати якісну освіту українською мовою. Ухвалення законопроєкту 2362 позбавить школярів такої можливості, а отже, поставить їх у завідомо гірші умови в реалізації індивідуальної освітньої чи професійної траєкторії.
По-друге, проєкт дозволяє і після 2023 року викладати 40-60% предметів російською мовою у 5-11 класах з навчанням мовою меншин (згідно з чинним законодавством - 20%).
По-третє, у всіх школах України можна буде викладати «один або декілька предметів», у тому числі, російською мовою.
Твердження, що цей законопроєкт спрямований на захист порушених конституційних прав російської чи інших національних меншин, не відповідають дійсності. Адже Закон України «Про освіту», мовні норми якого були предметом розгляду в Конституційному Суді, рішенням Конституційного Суду №10-р/2019 від 16 липня 2019 року визнаний таким, що відповідає Конституції України.
Міністерство освіти і науки України не підтримує законопроєкт 2362, оскільки він суперечить цілям освітньої реформи, а також потребує лише термінових видатків з держбюджету на суму 56 мільйонів гривень. І це за тих непростих епідеміологічних умов, коли є немалі шанси розпочати новий 2020-2021 навчальний рік здобувачам освіти дистанційно, а не в шкільних класах.
Важливо, що і профільний парламентський комітет з питань гуманітарної й інформаційної політики, зважаючи на очевидні ризики, аналогічно рекомендував відхилити цей законопроєкт.
Звістка про намір Верховної Ради розглянути законопроєкт 2362 на пленарному засіданні вже викликала суспільні реакцію та протести, ігнорування яких може привести до непередбачуваних наслідків.
Вірю, що народні депутати України виявлять політичну мудрість і державницьку позицію, знімуть з розгляду законопроєкт 2362 і в подальшому утримуватимуться від тих кроків, що будуть спрямовані на звуження обсягу та сфери застосування державної мови.
Забезпечення незворотності освітніх реформ, захист і розвиток української, як і підвищення якості її викладання, стимулювання умотивованого вчителя, партнерство між школою і батьками, - ось деякі з тих ключових пріоритетів, які по-справжньому формують компетентного, відповідального, свідомого громадянина України.
Коментарі