«Ми гірші, аніж ми думали про себе в найприкріший час петрівчаної ночі, але ж ми і кращі, аніж видаємося собі в мить золотої ейфорії. Ми тверді, пругкі, відчайдушні, сентиментальні і романтичні. Часом надто жорстокі, а часом слиняві лінюхи і надзвичайно безалаберні люди», - писав покійний Іван Драч у передмові до перекладу «Історії русів». Саме такі слова пригадалися, коли натрапила на допис-обурення угорців: « Президенту Володимиру Зеленському адресовано лист від президента Угорщини Яноша Адера з проханням вирішити ситуацію із забрудненням річки Тиса, оскільки її води несуть купи сміття в Угорщину. Лист з’явився на офіційному сайті угорського президента. У листі зазначено, що зі стосами сміття з України угорська влада вже не може впоратися».
Це сміття нам не інопланетяни підкинули. Проблема насправді складна в масштабах усієї України. Я проїхала багато областей і всюди зауважувала: на Закарпатті узбіччя доріг найчистіше. Проте зараз катастрофа: гірські річки під час повені змили все на своєму шляху, у тому числі стихійні сміттєзвалища. Чи винні тільки пересічні закарпатці? Звісно, хочеться виправдати своїх співвітчизників: проблема утилізації відходів не вирішується на державному рівні. З іншого боку, багатьом із нас бракує розуміння, що природа - не пафосне, на думку декого, слово. Це справді наш дім.
Мій город у селі закінчується невеликим лісом. Тут нема ані річки, ані кордонів. Переконана, що й інопланетян нема. Щовесни у нас у цьому лісі генеральне прибирання, бо він за зиму засипаний сміттям. Прикро й боляче, коли за кілька місяців у ньому знову купи побутових відходів. Це не вороги нас знищують. Ми самі собі найбільші вороги. І так, наші діти вміють писати твори, що природу потрібно берегти.
Джерело фото та цитування тут.
Це сміття нам не інопланетяни підкинули. Проблема насправді складна в масштабах усієї України. Я проїхала багато областей і всюди зауважувала: на Закарпатті узбіччя доріг найчистіше. Проте зараз катастрофа: гірські річки під час повені змили все на своєму шляху, у тому числі стихійні сміттєзвалища. Чи винні тільки пересічні закарпатці? Звісно, хочеться виправдати своїх співвітчизників: проблема утилізації відходів не вирішується на державному рівні. З іншого боку, багатьом із нас бракує розуміння, що природа - не пафосне, на думку декого, слово. Це справді наш дім.
Мій город у селі закінчується невеликим лісом. Тут нема ані річки, ані кордонів. Переконана, що й інопланетян нема. Щовесни у нас у цьому лісі генеральне прибирання, бо він за зиму засипаний сміттям. Прикро й боляче, коли за кілька місяців у ньому знову купи побутових відходів. Це не вороги нас знищують. Ми самі собі найбільші вороги. І так, наші діти вміють писати твори, що природу потрібно берегти.
Джерело фото та цитування тут.
Коментарі