Сріблом тонесенької павутинки снує вересень осінні квіти... Дзвінок скликає гамірну дітвору на подвір'я. І школа нарешті гостинно відчиняє двері.
Цей вересень не зовсім звичайний. Він наче трохи боязко, але від того не менш привітно запрошує за парти.
Шкільне подвір'я - з вимогами дотримуватися дистанції. Класи - з обов'язковою дезінфекцією.
Дитячі щирі усмішки ховаються за маскою (і це не метафора).
Зараз майже не згадуємо успіхи минулого року. На жаль, доводиться говорити, що ніхто не захищений перед обличчям вірусу. Так, перед нами ризики і виклики, але їм не можна дозволити перетворитися в страхи.
Уже став легендою експеримент, проведений понад тисячу років тому Авіценною. Що зробив мудрець? Він помістив вівцю у клітку, а напроти неї - клітку з вовком. Вівця добре харчувалася, мала комфортні умови, проте через споглядання постійної небезпеки (вовка) загинула за декілька днів. На здоров'я людини впливають не тільки яскраві емоції чи стресові ситуації, але й постійне відчуття небезпеки, навіть якщо вона й живе в комфортних умовах. Аби бути здоровими, мусимо відкинути щоденні страхи й з вірою дивитися в прийдешній день.
Можливо, зараз багато хто розгублений: яким він буде, навчальний рік 2020 / 2021?
Переконана, він точно буде роком нових знань.
Життя ніколи не буває або тільки білим, або тільки чорним. А все, що з нами трапляється, варто складати до особистої скарбниці цінного досвіду. Напевно, пандемія кинула людству виклик, щоб ми, homo sapiens, зрозуміли, наскільки слабкими є наші тіла і наскільки сильним повинен бути наш дух.
У кожній проблемі вбачаймо нові можливості. А й справді: за пів року пандемії педагоги масово опанували більше методик, ніж за кілька попередніх років. Наші діти зрозуміли, що і вони, а не тільки вчителі, відповідальні за свої знання. Велика частина батьків змінила ставлення до школи... Так, усі ми потребуємо підтримки, та насамперед важливо, щоб наші діти розуміли, що дорослі не тікають від проблем, а знають, як їх долати.
...Голосно лунає перший дзвінок у віночку з айстр та жоржин. Не всі учні на шкільному подвір'ї. На свято не прийшли батьки, бабусі, дідусі... Але важливо, що дзвінок лунає. Що ми зустрічаємося не онлайн, а в живому реальному світі. Нехай у ньому не буде місця для хвороб. А буде місце для щирих усмішок, теплих поглядів і радісних зустрічей. Будьмо здоровими й у добру путь!
Коментарі