Завершилося навчання експертів Служби якості освіти в Закарпатській області, які братимуть безпосередню участь в інституційному аудиті (комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти, які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток).
Познайомитись із експертами, напевно, згодом можна буде через електронні портфоліо. До речі, за словами Марії Сігетій (начальниці ДСЯО в Закарпатській області) ніяких відділів Служби в районах чи територіальних громадах не передбачено, роль таких "філій" виконуватимуть освітні експерти. Ми працюватимемо на безоплатних умовах, але в робочий час.
А тепер про навчання. Програма була насиченою та цікавою, бо складалася з актуальних і справді потрібних лекцій та змістовних практичних занять. Озброївшись теорією та Абеткою для директора (до речі, це може бути книга підказок як для керівників, так і для педагогів), ми провели елементи оцінювання (так би мовити, фрагменти інституційного аудиту) в певних закладах (усі дані деперсоналізовано).
Одне із завдань - аналіз сайтів закладів освіти (потрібно за конкретними позиціями оцінити наповненість сайту, відкритість, доступність, прозорість роботи тощо закладу освіти). Пані Наталія Гордуз (начальниця відділу інституційного аудиту) узагальнила роботу кожного експерта та проаналізувала статистичні дані щодо сайтів закладів освіти області (до речі, важливо, щоб сайти багатьох закладів освіти активно оновлювалися й запрацювали).
Служба якості освіти поставила перед собою справді дуже гуманну мету. Це НЕ контроль і перевірка, а вивчення досвіду роботи. Досвід може бути позитивним - його треба поширювати. Якщо ж під час інституційного аудиту буде виявлено певні недопрацювання, служба якості освіти має виробити рекомендації (своєрідні поради), як усунути недоліки. Дуже цікавою на цю тему була лекція Марка Бобровського, співавтора "Абетки для директора", який наголошував, що експерти під час інституційного аудиту мають бути толерантними; не варто ставити себе як приклад під час оцінювання роботи закладу (на кшталт "а я зробив би чи зробила б так"), навпаки, треба бути невидимими спостерігачами, щоб не заважати освітньому процесу. Як людина, що пропрацювала в школі 17 років, підтримую думку, що слова "перевірка" й "контроль" варто забути.
Служба якості освіти України запрацювала в усіх областях. Здається, Закарпаття замкнуло це освітнє коло. Тому дозволю собі підсумувати. Експерти - хочемо того чи ні - прийдуть до кожної школи. Вирішальну роль у процесі інституційного аудиту відіграють люди - особистості. Тільки від нашої людяності, тактовності, доброзичливості залежить, чи стане служба якості освіти поліцією, каральним органом, чи все-таки зламає стереотипи перевірок і буде службою порятунку чи популяризації найкращого досвіду.
Коментарі