Насправді вчительське життя (принаймні моє) - режим нон-стоп. Уроки, перерви - з учнями й для учнів, перевірка зошитів, робота над майбутніми виданнями, зустрічі з колегами... Здається, треба зупинитися й просто випити кави. Хоча ні, каву можна замінити на спілкування :) . Сьогодні мала нагоду бути гостею в Луцьку - віртуально. На запрошення Тетяни Парадовської (Тетяна відома багатьом учителям як авторка зошитів із підготовки до ЗНО та, зокрема, власного висловлення; до речі, за посібниками Тетяни - без перебільшень - готуються випускники з чи не всіх куточків України) взяла участь у роботі семінару філологів. Зустріч відбулася через скайп. Цікаво, що Тетяна не тільки представила мене як учителя, презентувала зошити з української мови та літератури для 9 та 10 класів, але ще й окреслила напрям майбутньої роботи та перспективи :).
Серед порушених проблем сьогодні - питання творчості. Творчими народжуються чи стають? Чи можливо навчити творити? Мітчел Реснік у книзі "Спіраль навчання" розказує про спостереження за дітьми в садочку. Без потрібних знань з архітектури вони зводять будинки з конструктора на основі свого маленького досвіду спостереження. На цей досвід вони накладають власні ідеї: кожен наступний будинок досконаліший за попередній. Це і є спіраль навчання. Чи варто принцип спіралі застосувати в старшій школі? Так, бо, за принципом спіралі дітей можна вчити, як, наприклад, писати твори.
Час мого "вікна" (час, коли в учителя за розкладом нема уроку) сплив дуже швидко - шкодую, що не встигла розповісти про аналіз вірша через його малюнок: до кабінету почали заходити одинадцятикласники на свій урок.
Дякую Тетяні й колегам за спілкування й запрошення на реальний (вже не онлайн) майстер-клас до Луцька.
Якось складається так, що мимоволі вимальовується маршрут подорожі. І, звичайно, зупинка в Луцьку обов'язкова :) .
Коментарі