Фрідріх Ніцше
Складається так, що тематика дописів другий день поспіль стосується тих, які розбудовували колишню Хустську школу-інтернат, а зараз гімназію-інтернат.
Сьогодні в Хустській міській бібліотеці відбувся вечір творчості подружжя Шкробинець. Василь Михайлович та Христина Миколаївна Шкробинці - учителі Хустської гімназії-інтернату. Вони - епохальні люди в історії школи. Як не існує нашої альма-матер без прізвищ Магула, Каневська, Онофрей, так вона неможлива без Шкробинців.
"Ми молоді, ми людства цвіт", - співали випускники гімназії-інтернату гімн гімназиста, автором якого є Василь Михайлович. Він не тільки поет, але й справжній актор
😊. Фірмовий гумор Шкробинця пам'ятає не одне покоління гімназистів :) Сьогодні Василь Михайлович виступав у притаманній тільки йому манері. 17 поезій присвятив любій дружині - Христині Миколаївні. Якщо ви переконані, що вічного подружнього кохання не існує, прочитайте вірші Василя Михайловича.

Христина Миколаївна - не просто вчитель української мови та літератури цілих династій (без перебільшень), заслужений учитель України, а й критик, журналіст, автор більше ста критичних статей. Залюблена у Слово, голова хустської "Просвіти", справжній патріот. Такі, як Христина Миколаївна, є прикладом безкомпромісної любові до рідного краю. Літературознавець Наталія Йосипівна Ребрик у своєму натхненному слові наголосила: "Не було би в нас планетарних письменників, якби не такі вчителі, як Шкробинці. У Василя Михайловича є образ лелек, які зігрівають сніг. Ось вам ті двоє лелек, які зігрівають сніг, - подружжя Шкробинець".

P.S.P.S. Сьогоднішній день став для мене своєрідним відкриттям. Вікторія Курденко, директор Хустської міської центральної бібліотеки, розповідає про активне культурне життя юнацтва Хустщини: бібліотека збирає талановиту молодь, у Хусті діє навіть своєрідне літературне "угруповування" - юний бомонд. Думаю, ця тема потребує окремого допису :).
Коментарі