Сьогодні мене також перевіряли - у школі планове вивчення стану викладання української мови та літератури. Тож на мій урок української літератури ("Життя і творчість Миколи Гоголя") в 9-Б завітала завуч Маслей Галина Степанівна, до речі, попередивши хвилин за 20. Для людей, далеких від освіти, але які дивляться серіал "Школа" (як кажуть мої діти, далекий від школи), одразу зауважу: завуч (чи директор, чи інспектор, чи методист) ніколи не займає робоче місце вчителя, не втручається в хід уроку, а просто, умовно кажучи, спостерігає.
Оскільки 9-Б свого часу пережив перевірку Фреймут ("Ревізор. Міста"), то зараз зовсім не збентежився: діти почувалися вільно й безпосередньо, міркували й помилялися, прогнозували й робили висновки. Звичайно, як і годиться, Галина Степанівна віч-на-віч провела детальний аналіз уроку (аналіз пропустимо, щоб цей допис не скидався на саморекламу) :). До речі, письмовий план-конспект уроку не вимагався. Слова Галини Степанівни, сказані насамкінець, стали для мене відкриттям: "На урок прийшла, щоб подивитися інтерактивні прийоми викладання, новинки. Ваш досвід треба поширювати. Ці відвідини планові. Якщо вчитель самокритичний, працює над собою, для чого його зайвий раз перевіряти? Тому до вас приходжу рідко".
Зауважу, що присутність завуча на уроці на мене негативно не вплинула: хід уроку ніхто не порушив, свободу - не обмежив, а дітям - не заважав :) .
Ми, учителі, інстинктивно обурюємося перевірками. Часом сприймаємо візит дирекції як камінь у свій город, не помічаючи головного: нас не завжди перевіряти приходять, можливо, у нас хочуть вчитися :).
Звичайно, якщо вчитель не готовий, не володіє увагою класу (різні є ситуації) і чує зауваження на свою адресу, то хто винен?
У кожного в школі власна інспекція, і дуже добре, якщо вона розуміє вчителя.
Коментарі