Мені зараз дуже приємно писати цей пост, бо він про Нову українську школу в... УжНУ на філологічному факультеті :) . У лютому викладачка УжНУ Оксана Кузьма в рамках спецкурсу "Українська лірика кінця ХІХ - початку ХХ століття" запустила проект - сторінка письменника в соцмережі (див. "Письменники" з філологічного факультету УжНУ :)). Як і будь-що нове, цей проект наткнувся на шквал критики, але добре, що "письменники"-студенти не опустили рук. Василь Пачовський, Петро Карманський, Микола Вороний, Григорій Чупринка, Микола Філянський, Богдан Лепкий, М.Чернявський, А.Кримський, Сидір Твердохліб є в мене в друзях у ФБ, тож чиї тільки поезії та життєві факти я не читала, гортаючи стрічку новин :) .
Звичайно, такі сторінки - гра. Але гра інтерактивна, яка змушує вчитися й пригадувати, шукати, відсіювати зерно від полови (що значить - мислити критично), не відтворювати, а створювати. Мені здається, що студенти протягом кількох місяців не просто вчили факти біографії й аналізували поезії, вони здобули щось більше - новий досвід, навчання в комфортних умовах і, переконана, розуміння, що кожен письменник - перш за все людина.
Цей допис почався з Нової української школи тому, що нам не треба відкладати початок реформи в собі до кращих часів - до нових парт чи LEGO. Ми можемо творити бажану реальність тут і зараз, бо живемо також тут і зараз, а не десь і завтра. Освітня реформа ще не торкнулася університетських занять як, скажімо, перших класів, але викладачка не чекає завтра. Дякую Оксані Юріївні за бажання показати, що навіть університетське навчання може бути не суто академічним, а живим і сучасним - таким, на яке відгукуються студенти - "студентоцентричним" :) .
P.S. Знаю, що завтра в "письменників" залік, тож бажаю всім удачі :) , хоча після такої роботи жоден іспит не страшний :)
Коментарі