Про це та багато іншого в розповіді вчительки Оксани Сочки.
Оксана Сочка - одна з найкращих учениць нашої школи, випускниця Хустської гімназії-інтернату. Доля закинула дівчину до країни п'яти часових поясів - до Китаю . Талановита, щира й натхненна, залюблена у свою роботу, учителька Оксана ділиться враженнями про китайську систему освіти.
- Структура. Діти навчаються в школі протягом 12 років. Початкова освіта триває 5 років(з 6 до 11 років), неповна середня - з 12 до 14; повна середня - з 15 до 18 (вона не є обов’язковою,батьки вирішують, чи варто дитині навчатися ще 3 роки). Це три різні навчальні заклади. Після закінчення кожного з них учні складають екзамени і за їх результатами переходять до наступної школи (кращих учнів зараховують до більш престижних закладів).
- Система оцінювання. Щоденників в учнів немає, оцінки виставляють у журнали, а з результатами тестових чи контрольних робіт батьки можуть ознайомитися особисто (практикують створення груп класу в популярній соцмережі Wechat, де є зареєстрованими ще й бабусі з дідусями. Тут повідомлять про останні новини, потреби чи розміщують оголошення). Для оцінки знань використовується 100-бальна система.
- Тривалість уроків та перерв. Уроки тривають 45 хвилин, а найдовша перерва - 15 хв.
- Кількість дітей у класі. За партами учні сидять поодинці, а в одному класі може навчатися до 60 дітей( в більшості класів 35-45).
- Шкільна форма. Обов’язковою є шкільна форма - це спортивний костюм з назвою школи та червоний галстук.
- Предмети. Основними предметами є математика та китайська мова. До обіду проводяться уроки з основних дисциплін(математика, історія, мови), після - з другорядних (хореографія,фізкультура,бойові мистецтва, каліграфія).
- Робочі дні. Як і в Україні, китайські учні мають п'ятиденний робочий тиждень, але, на відміну від нас, відпочинку на вихідних чекати не варто. Більшість дітей уже з 3 років відвідує різні заняття: уроки англійської, малювання, танці, каліграфії чи бойових мистецтв. Конкуренція в країні з такою чисельністю населення є величезною, і, звичайно ж, кожен хоче здобути хорошу освіту, щоб потім знайти високооплачувану роботу. Школярі настільки завантажені, що навіть у вихідні продовжують учитися: відвідують додаткові заняття, готують домашні завдання, дуже рідко сплять і релаксують.
- Патріотичне виховання. Велика увага приділяється ідейному та моральному вихованню учнів. Щопонеділка обов’язковою є церемонія підняття державного прапора, де учні та всі присутні співають гімн та дають обіцянку вірності батьківщині.
- Особливості професії вчителя. Що ж стосується вчителів,то Китай теж дещо відрізняється від України: щороку вчителі складають тести на визначення рівня кваліфікації, за результатами яких ті, хто не бажає чи не може вдосконалюватися, втрачають роботу. Через кожні три роки проводиться переатестація, після якої вчителів часто переводять до слабших чи сильніших шкіл. Заробітна плата починається з 400$ і варіюється в залежності від розташування (провінція чи велике місто) та рівня навчального закладу .
- Важливим є моральне "обличчя" вчителя, тому все, що можуть побачити інші, має бути максимально стриманим (це стосується одягу, висловлювань, оточення та навіть активності в соцмережах).
- Робочий час ділиться на робочі та офісні години , а його облік проводиться за відбитками пальців. Приходиш на роботу - відмічаєшся, відпрацював - знову до апарата. Знайомства та хитрощі тут не допоможуть. Не відмітився -не отримав грошей, пішов швидше - отримав менше (шкода, що за затримки на роботі не доплачують).
- Професія вчителя є дуже шанованою в Китаї. Приваблює вона ще й довгими канікулами та вихідними під час державних свят, адже для більшості китайців вільними від роботи є лише 2 тижні новорічних канікул).
Виховання в сім`ї теж є дещо дивним для нас. Дітей вчать любити себе і робити все, щоб показати свою перевагу над іншими. Діти чи дорослі, які ніби дружать, із легкістю забувають про дружбу, коли йдеться про власну вигоду. Основне правило - на роботі друзів нема, дружити ми будемо після роботи, а тепер кожен дбає про себе. Проживши деякий час тут, зрозуміла багато дивних для мене явищ. Шалена конкуренція диктує саої правила.
Булінг. Питання булінгу розкрити не дуже легко, про мінуси, недопрацювання чи погані сторони чогось, що стосується країни, воліють не говорити.
У деяких школах хлопцям і дівчатам заборонено сидіти за одним столом у їдальні,а про шкільну любов не може бути й мови. Закоханим світить догана від адміністрації і чималий прочухан від батьків. Дружба чи захоплення кимось обов`язково призведе до зниження успішності - так уважають батьки й учителі. Величезне академічне навантаження дещо гальмує емоційний розвиток дітей, а декого провокує на жорстокі вчинки щодо однолітків чи молодших. Булінг у китайських школах є досить поширеним явищем. У коридорах, класах, на подвір’ї та в їдальні ведеться відеонагляд, а дітей, які були помічені в сутичках, беруть під особливий контроль. Звичайно ж, за вчинки дітей несуть відповідальність батьки, тому в деяких випадках покаранням за неналежне виховання є штрафи та зауваження, а для дітей - виправні роботи.
Враження. Китай - країна неймовірних контрастів. Тут легко поєднують несумісне: суперрозвинені мегаполіси і примітивні маленькі міста, надсучасна техніка та прадавні знаряддя праці, школи та садочки, які викликають захоплення та дуже бідні й убого оснащені провінційні навчальні заклади. "Мала можливість особисто порівняти мегаполіс і маленьке місто, відкрила для себе зовсім інший Китай - Китай, який шокує. Дивно, що в багатій державі існує така прірва. Більшість шкіл фінансуються з місцевих бюджетів та за кошти спонсорів, відповідно в маленьких містах можливостей набагато менше. Хороша освіта є дорогою починаючи з ДНЗ", - ділиться Оксана.
У деяких школах Китаю запустили систему розпізнавання обличчя. Система слідкує за відвідуванням занять і уважністю учнів, фіксує емоції та дає вчителю можливість оцінити свою роботу.
Головною особливістю китайців є те, що за жодних обставин ніхто й ніколи не скаже, що в чомусь винна держава. Вони закохані в свою країну, вони не допускають думки, що десь може бути краще, ніхто не дозволить ні собі, ні іншим негативно висловлюватися про все, що стосується країни, традицій і політики. На провокаційні запитання (наприклад, пов’язані з булінгом, поганими умовами тощо) у більшості випадків вам не дадуть відповіді або просто змінять тему. Усі щиро вірять у те, що все неодмінно покращиться, але для цього потрібно кожному ще більше працювати.
P.S. Дорога Оксанко! Дякую за співпрацю, спілкування і дуже цікавий матеріал.
Чеська школа
Канадська школа
Коментарі