Про б'юті навколо нас

Чи ти за мене душу віддаси,

чи розміняєш суєтно і дрібно?

Краса – і тільки, трішечки краси,

душі нічого більше не потрібно.

Ліна Костенко

 У наше життя вже давно увірвалися б'юті-технології, про які наввипередки розповідають б'юті-блогери, рекламуючи ті чи ті б'юті-бари чи б'юті-салони. А поруч із шопоголіками давно живуть б'ютіголіки (чи б'ютиголіки?).
  Якби я опанувала професію косметолога, то залюбки розповідала б про б'юті-процедури. Але я вчителька української мови, тому на думку спадає трошки інший сенс б'юті - його правопис.
  Отже, як правильно писати слово, якого нема ані в правописі, ані в словниках української мови?
 Зрозуміло, що з іншими словами б'юті пишемо з дефісом (складні іменники, утворені з двох самостійних іменників без сполучного голосного звука пишуться через дефіс). Отже, б'юті-бар, б'юті-процедури...
  Цікавим залишається питання апострофа. Усі знають (чи мали б знати), що апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї, які позначають сполучення звука [j] з наступним голосним.
  Послухаймо, як вимовляється б'юті англійською. Як на мене, звучить оте [j] неоднозначно, тому по допомогу звернулася до одного з авторів  "Українського правопису: методика реалізації" Андрія Панченкова (інший автор Василь Терещенко).
  Пан Андрій розглянув б'юті майже під мікроскопом: з латинського bellus стало французьким beauté (plural beautez), яке запозичили в англійську як beauty, а звідси - і ми. Вимовляємо його з  [j], тому пишемо з апострофом, хоча правопис і словники цього не фіксують.

Напевно, згодом і б'юті опиниться в академічних словниках. Але як би ми не писали це слово, пам'ятаймо, що є б'юті, а є краса. І, без сумніву, українкам та українцям бути прекрасними набагато приємніше, ніж бути б'ютіфул 😊