Згодом деякі професіонали відчувають, що їхні зусилля допомогти іншим неефективні, що завдання нереально виконати і що на їхню особисту віддачу роботі (у вигляді досягнень, визнання, удосконалення та відкриттів) немає запиту... Так, на думку Майкла Фуллана, починається синдром спустошення: "Добрі вчителі із моральною метою стають жертвами або цинізму, або синдрому спустошення. Попри те, що, без сумніву, існують слабкі вчителі, які не мали би займатись цією професією, до рішень з віддаленими наслідками (до реформ) залучаються привабливі ініціативні та мислячі вчителі, які мають природню схильність до праці, придатні для того, щоб щось змінити в житті дітей".
"Факультети освіти" (ідеться і про окремих експертів, і про установи) не повинні закликати вчителів та школи до того, що самі не здатні застосовувати на практиці.
Майкл Фуллан стверджує, що сили змін - це такі сили:
ініціатива окремих особистостей (формальні й неформальні лідери), які вестимуть за собою інших;
об'єднання у професійні спільноти за інтересами;
час на спілкування в учительській (Фуллан наводить приклад китайських шкіл: робочий день учителя складається з годин уроків для учнів та обов'язкових годин спілкування в учительській з колегами);
професійність;
час і системність - у глобальній меті не буває швидких результатів.
Ті, хто забезпечує освіту вчителів, і самі вчителі також причетні до свого провалу, бо не застосовують жодних дій, аби вийти із цієї пастки. Системи не змінюються, коли люди чекають, що хтось розвʼяже їхні проблеми.
__________
Майкл Фуллан "Сили змін: вимірювання глибини освітніх реформ" та "Сили змін: продовження"(Львів, видавництво "Літопис").
Коментарі