Львів для мене - місто знакове. Саме тут почалися мої виступи. Із великою вдячністю вже не один раз згадую директора видавництва "Літопис" пана Михайла Комарницького, який запросив провести майстер-клас під час Форуму видавців (тоді склалося так, що кінцівку слухала міністерка освіти й науки України пані Лілія Гриневич). У пана Михайла професійне чуття не тільки видання книг, які стануть бестселерами в Україні. Він бачить людей, яким треба підказати бути сміливими.Наступне запрошення отримала від методисток Львівського НМЦ - двох чарівних Оксан (Оксана Бєлова та Оксана Галамай), які є серцем активного освітянського життя. Замість 50 очікуваних гостей, на зустріч приїхало понад 200 вчителів Львова та сусідніх міст (і навіть областей).
Згодом - перший Світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл, де мала змогу спілкуватися з колегами з різних країн (дякую пані Олені Мицько й директору Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою пані Ірині Ключковській).
Напевно, після цього у видавництві, де вийшло на той час кілька моїх зошитів, подумали, що було б непогано, якби авторка виступала на семінарах для вчителів, організованих "Соняшником"☺. Саме тому, коли вчора в залі мене намагався представити пан Руслан Шаламов (заслужений учитель України, автор підручників із біології), колеги посміхалися, бо нового нічого не почули ☺.
Виступ почала зі статті 19 (пункт 3) Закону "Про повну загальну середню освіту", який передбачає, що зараз у школі може працювати кожен охочий, хто володіє державною мовою та має вищу освіту (за певних умов). Звісно, той, хто здійснив злочин проти дітей, ніколи вчителем не стане. Та є одне АЛЕ. Із цього формулювання випливає, що інші злочинці мають право працювати в школі (вже писала детально тут).
Суспільство ж переконане: учитель повинен бути бездоганний у всьому, навіть в особистому житті. Не вірите? Я провела невеличкий експеримент - опублікувала у фейсбуці допис про те, як перевищила швидкість, але поліцейські відпустили під обіцянку їздити чемно. Паралельно попросила брата написати схоже на своїй сторінці. Не пройшло й декілька хвилин, як мені зробили в коментарях зауваження (дякую, що експеримент "не згорів"☺), а на допис брата реагували смайликами "ха-ха"). Чому так? Насамперед тому, що кожен учитель і кожна вчителька - особа публічна, хочемо того чи ні. Є ціла армія людей, готових учити й критикувати тих, які приходять у клас до дітей. Часом подібне викликає моральний дискомфорт (ідеться не про коментарі). Чи може психологічно втомлена людина творити щоденне диво на уроці? Сумніваюся. Тому нам треба вчитися боротися зі стресом, приймати життєві поразки й швидко відновлюватися. Уже доведено, що високий IQ не може зробити людину успішною (формула "успішний учень - успішний учитель"). Власне, і гонитва за "вище, краще" не стає запорукою щастя. Деніел Пінк говорить про асимптоту майстерності - знання того, що довершеності не існує, а гонитва за нею і вабить, і може розчарувати. Щастя - це шлях, а не результат (чи не позичив цю думку американський письменник і журналіст" у нашого Григорія Сковороди ("Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді,— відповість вам,— коли полюю зайця")?
Кажуть, діти не вміють чекати й хочуть усе відразу. А може, це адаптація до сучасного світу? Коли винаходи, які кардинально змінювали життя, з'являлися раз на 100 років, важливо було вміти чекати. А зараз? А зараз важливо, щоб діти не чекали, а швидко включалися в процес і реагували на зміни. Є багато форм роботи. З колегами ділилася своїми: зошитами з елементами нейрографіки та бізнес-грою, в основі якої і "бізнес", і казкотерапія.
Дякую всім присутнім за розуміння й підтримку, за спілкування. Ми не встигли зробити жодного фото, але все попереду. Дякую методисткам Оксані Бєловій та Оксані Галамай, які освітянські зустрічі організовують в атмосферній Науковій бібліотеці ЛНУ ім. Івана Франка та запрошують до подальшої співпраці :)
Окрема подяка видавництву "Соняшник" за ініціативу зустрічі.
Дуже шкода, що була змушена скоротити свій виступ (мав бути перший, але перенесли на пізніше), щоб швидше виїхати додому через погодні умови: дорога зі Львова на Закарпаття лежить через туманні гори (це, до речі, дуже погана ідея - їхати вночі в місцями тумані, місцями зливами - через гірські перевали☺)). Але я встигла на перший урок :)
Коментарі