Кому не спадало на думку, як добре було б жити без емоцій і керуватися тільки холодним розумом? Ми помиляємося, коли думаємо, що всі емоції мають негативну мету. Принаймні саме так стверджує в "Кишеньковій книжечці емоційного інтелекту: невеличкі вправи для інтуїтивного життя" Джил Хессон, викладачка й письменниця, яка понад 20 років займається проблемами особистісного розвитку. Цікаво, що навіть емоції на кшталт страху, суму, тривоги мають позитивну мету. У виданні подано поради, як керувати різними емоціями й процесами, пов'язаними з ними; зупинимося на деяких.
Відповідальність. Ми самі творимо наші почуття. Коли звинувачуємо когось у чомусь, виправдовуємося насамперед за свої почуття. Звинувачуючи інших, переймаємо роль жертви, переконуючи себе в тому, що страждаємо не з власної провини. Отже, не ми керуємо власним життя.
Недарма кажуть, що переможці беруть на себе відповідальність. Переможені перекладають провину на інших.
Щастя. Ніхто нікого не зобов'язаний робити щасливим. Щастя - внутрішня праця. Не можна наділяти когось владою робити щасливим наше життя. Та й нам навряд чи захочеться бути відповідальними за чуже щастя.
Звинувачення. Як приємно заявляти: "Ти помиляєшся, а я маю рацію!" Справді, часом життя підкидає ситуації, коли в негараздах винні точно не ми. Проте звичка звинувачувати когось - свідомо відводити собі роль жертви, безпомічної та безпорадної, яка не спроможна розв'язати проблему. Як позбавитися цієї емоції? Досить просто: спробуйте не просто звинувачувати, а відразу пропонувати конкретний план дій вирішення проблеми. Хоча якби кожен так зробив, то, наприклад, у фейсбуці коментаторів значно б поменшало...
Інтуїція. Наші розум та тіло постійно збирають інформацію про світ. Коли з'являється сильне почуття щодо чогось чи когось, розум вмикає наші минулі знання й досвід і згадує конкретний комплекс обставин. Розум зі швидкістю блискавки реагує, щоб попередити нас, що тут треба зупинитись, а тут, навпаки, рухатись уперед. Інтуїція виключає осмислення причиново-наслідкового зв'язку, вона відразу перестрибує до висновку.
Стрес. Напевно, кожен хоч раз у житті відчував непомірний розумовий чи емоційний тиск. Зараз успіху досягають не наймудріші, і не найсильніші, і не найбільш працьовиті. Успішними стають люди, які швидко реагують на зміни й легко відновлюються після стресу. Як уникнути стресу? Порада проста: пригальмуйте й викресліть 20% запланованого до обов'язкового виконання. Ідеальним був би відпочинок. Якраз під час карантину всі мають таку змогу.
Жаль і минуле. Помилки минулого - уроки. Вивчіть їх. Минуле - прекрасне місце для того, щоб побудувати в ньому в'язницю. Генрі Девід Торо, американський письменник, філософ радить: "Ніколи не озирайтеся, якщо не плануєте йти у тому напрямку".
Керування емоційним потягом до їжі та питва. Їжа - швидкий і зручний спосіб угамувати негативні емоції. Проте їжа тільки приглушує почуття, а от проблему не вирішує. Заїдаючи негатив, ми додаємо ще один - зайві кілограми, а як "бонус" отримуємо почуття провини. Тому які б не були проблеми, пам'ятаймо: вони в наших головах, а не в холодильнику.
Скиглення. На жаль, такого розділу у вищезгаданій книзі нема. Але він потрібен. У час, коли важлива сила духу кожного, моральна стійкість, витривалість, відповідальність, ми не маємо права скиглити. Це, можливо, і не цілком доречно, та навіть зараз потрібно бачити не лише проблеми, а й можливості. Якщо вам діти пишуть навіть під час канікул і ви працюєте цілодобово, опановуючи дистанційне навчання... не жалійте себе, що втомилися: це ваш свідомий вибір. Так само, як вибір медиків - рятувати країну. Думаю, їм зараз набагато важче.
Напевно, усі знають притчу про те, як двоє продавців взуття потрапили в Африку до племені аборигенів. Перший, побачивши, що місцеві бігають босі, упав на коліна й заридав: "Господи, вони не носять взуття!" А інший склав руки в подяці: "Господи, дякую, що вони не носять взуття" :)
Коментарі