Про освіту у Фінляндії
Написання есе - вид домашнього завдання в межах курсу. Головна вимога для студентів - нуль плагіату. До речі, тему потрібно придумати самостійно. І все.
Студентка-українка намагається з‘ясувати вид есе: вільне, формальне, академічне; обсяг, чи є особливі вимоги до структури, цитування тощо. Викладач пояснює, що головне - доброчесність. Але для студентки, яка навчалася в українській школі, це занадто просто - одна вимога. Тому продовжує ставити запитання.
Викладач щиро не розуміє, для чого у висловленні думки такі вимоги, і пояснює:
- Ваше завдання - бути вільною і просто щасливою. І все.
Із переліку предметів студент обирає те, що йому цікаво: за назвою, описом курсу й інформацією про викладача (хто він, які здобутки має, які питання досліджує тощо).
Перед початком курсу студентові надсилають листа про вибір форм роботи. Наприклад, пропонують дати розгорнуту відповідь щодо певного питання з вибором способу відповіді: усно на занятті в аудиторії, письмово на пошту, анонімно (google-форма).
Оцінки є, але ти про них дізнаєшся тільки на іспиті / заліку, а доти - вербальні характеристики, дуже, як на мене, розмиті (зі шкалою студентів не знайомлять).
На пари можна не приходити - причому взагалі. Головне - скласти іспит.
Якщо на парі двоє студентів, викладач проводитиме повноцінні заняття за розкладом - 3 години, 6 годин. Українка вирішує відпросити себе й подругу-іноземку: мовляв, більшості все одно нема. Викладач не розуміє: його зарплата не залежить від того, двоє чи двадцять студентів прийшло на пари.
Навчання - через практику. Наприклад, студенти вивчають конкретні судові справи, аналізують певні ситуації, рішення, а наприкінці теми викладач пояснює теорію - ті поняття, якими оперували протягом пари.
Навчання для іноземців - англійською мовою. Але на першому занятті обов‘язково всіх знайомлять з особливостями фінської мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар