2019. Підсумки

...Коли минав 2018 рік, думала, що то був шалений рік. Зараз минає 2019 - усвідомлюю, що шаленим, виявляється, був 2019😊

Як і в кожного, було вдосталь усього: приємні сюрпризи й нереальні розчарування, робота й відпочинок, подорожі й домашній затишок, усмішки й сльози, прощання й знайомства, здобутки, нагороди... багато всього було😊

Сьогодні переглядаю архів блогу - 102 дописи за минулий рік... ні, це не блог, а щоденник, тому зараз ризикую уподібнитися до сімдесятилітнього героя, який пише мемуари (так, із роману "Майстер корабля" Юрія Яновського), тому спробую коротко😊

Як не дивно, друзі, але цей рік ми провели разом. Не вірите? Я тут зробила підбірку коротеньких спогадів про кожне місто, де виступала цього року. Кожне місто запам'яталося обличчями, й розвіртуаленням, бо враження, що зустрілася з усіма своїми фейсбучними друзями😊

Дякую всім причетним до наших зустрічей, а особливо - кожній учительці й учителю, який знайшов час у напруженому робочому графіку відвідати захід.

Отже, починаємо😊

Якщо маєте світлини з цих заходів, публікуйте їх у коментарях😊

Січень
Київ
Біла Церква
Дякую дівчатам, які вже вдруге приїхали на майстер-клас - виявляється, уперше ми познайомилися минулого року над EdCamp-Rokosovo (ви не даєте можливості повторюватися :) ).
До Києва, виявилося, приїхали й колеги з Сум, Конотопа, і Броварів, і Вінниці, Кропивницького, Луганська...

Лютий
Берегівщина (село Яноші)
Про стереотипи. Є стереотип, що великі міста організовують масштабні освітянські заходи, а, периферія, мовляв, живе в іншому вимірі. Дуже важливо, що на Закарпатті саме невеликі села стають майданчиком для освітянських дискусій, щоб надихати вчителів: (не)конференції проведено в Лукові (Іршавщина); Рокосово (Хустщина), місті Мукачево та селі Яноші (Берегівщина).

Березень
Полтава
Харків
Суми
Ми, сучасні вчителі, також хочемо уникати критики. Саме тому, навіть багато і якісно працюючи, мовчимо про здобутки: а раптом щось не так; можливо, десь помиляємося й про нашу недосконалість знатимуть усі? Ні, мовчання - золото.

Дніпро
Кропивницький
У "Листах незнайомці" Андре Моруа писав: "Я знав чимало людей, безперечно, талановитих — вони до самої смерті залишалися на березі й усі запитували себе: «Чи вистачить у мене сил?»"
Часом здається, що й ми, учителі, також стоїмо на березі з подібним запитанням, не помічаючи, що вода вже біля ніг, а нам не залишається нічого іншого, як ловити хвилю.

Травень
Ужгород
Учорашній виступ починала словами Лі Якокка із книги "Кар'єра менеджера": "Основою будь-якої справи є люди, продукт і доходи. На першому місці – люди. Доки не матимете хорошої команди, вам мало що вдасться з двома іншими аспектами". Лі Якокка став найкращим менеджером світу, але зробив величезну помилку: оточив себе людьми, які тільки хвалили його. Урешті-решт блискучий успіх перетворився на згасання, бо Лі Якокка не працював над власними помилками.
Мені щастить більше, бо оточена людьми, які підтримують і надихають, які в час певних потрясінь вселяють віру в те, що все буде добре, які вказують на помилки, а часом - стримують від необдуманих учинків.

Червень
Харків (10-ліття "Соняшника")
Що повезуть гості з Харкова? Звичайно, нагороди, подяки, настрій, сонячні емоції й... живе соняшникове насіння, щоб посадити в кожній області України. Тож нехай і "Соняшник" із цих зерняток росте, квітне, повертається до сонця, дає щедрі урожаї й залишається не декорацією, а важливою ланкою освітнього процесу.

Серпень
Вінниця
Тепер Вінниця в моєму серці буде синонімом людського тепла❤️

Хмельницький
...А після заходу запитують, звідки береться натхнення... я довго не знала, що відповісти, а сьогодні зрозуміла: як веселка живиться дощем, так і натхнення народжується з розмов із колегами.

Тернопіль
Файне місто Тернопіль😊, дуже файне😊.
Атмосфера в залі настільки доброзичлива, що забуваєш про мікрофон, але тебе все одно добре чує понад 200 колег.

Луцьк
Для мене спогадом про зустріч у Луцьку будуть яскраві волинські троянди, солом‘яний янгол-оберіг і - найголовніше - щедрі на добро люди.

Івано-Франківськ
Але я знаю, що написати, щоб не повторити публікації з інших міст😊.
Про найбільший учительський комплімент. Із зали в коридор вийшла колега, щоб сказати одне таке важливе для мене речення: «Я вчителька із 42-річним стажем роботи, заслужений учитель України, постійно думаю, коли ж побачу заслуженого вчителя України з новим педагогічним типом мислення. Сьогодні я його побачила»😊❤️ Дякую, іванофранківці, за крила😊.

Житомир
У Житомирі раніше ніколи не була, але житомирські колеги приїздили в гості минулого року й бачили мою рідну школу та кабінет, де працюю, тому, напевно, у цій залі легко виступати😊, а багато колег є друзями 😊, із якими дуже рада зустрітися😊❤️

Хуст
Освітня реформа вибудовується навколо потреб дитини. Це дуже важливо. Проте не менш важливим є розуміння, що реформа має втілюватися насамперед через учителя - умотивованого вчителя (не через наказ, догану чи ще якусь вказівку). Байдужий учитель ніколи навіть не буде намагатися запалити дитину - і навіть найкраща реформа залишиться мертвою.

Жовтень
Одеса
Деніел Гоулман, американський експерт у галузі емоційного інтелекту, доводить, що
емоції керують нами, коли потрапляємо в скрутне становище. Де мозок не може проаналізувати, нас рятують емоції.
У контексті освітньої реформи важливо говорити про емоційний потенціал учителя: можливо, у контексті цієї теми захована відповідь на багато непростих запитань освіти?

Миколаїв
Миколаїв - знакове місто для мене.
Я тут не вперше.
У 2015 перемогла в конкурсі «Учитель року» саме в Миколаєві.
...Чи могла тоді подумати, що за 4 роки повернуся, а в залі сидітиме заслужений учитель України із 45-річним стажем роботи пані Валентина, із учнями якої працювали на відкритому уроці?

Херсон
Про психологічну стабільність, психологічний комфорт учителя як запоруку якісної освіти варто говорити не тільки з учительською аудиторією.

...Окрема подяка за те, що вчителі (понад 370 учасників) з різних куточків змогли приїхати дорогами, яких, по суті, нема😊🙃🙃🙃

Завершую ці спогади словами, які написала на згадку про Миколаїв.

😊Справді, життя непередбачуване.
І дуже добре, що не знаємо, на яких стежках можуть перетнутися наші долі, бо, можливо, ми злякалися б і стояли на місці, так і не відкривши для себе нові обрії 😊

З прийдешнім Новим роком! Візьмімо в нього найкраще. За не дуже щасливі моменти просто подякуймо, бо це був досвід😊

P.S. Сподіваюся, через рік не писатиму, що, виявляється, не 2019 рік був шаленим😊

Другий лист Миколая до вчителів

Традиційно 18 грудня Святий Миколай переглядав листи з проханнями☝. На відміну від попередніх років, він не просто перечитував написане. Миколай хотів знайти відповідь на лист учителеві, якому сам писав ще два роки тому. Дивно. Хіба вчителі не отримали його послання? Отримали, бо ж лист розлетівся інтернетом тисячами поширень...
...Останній мішок спорожнів... Не було листа від учителя...
Миколай важко зітхнув, узяв телефон і почав набирати текст нового послання у фейсбук. "Учителі зараз перевіряють зошити, заповнюють журнали, - усе ще вагався Чудотворець. - Мабуть, у них нема часу на соцмережі, бо в кінці семестру "зависають" в інтернеті хіба що безробітні🙄... Може, написати традиційного листа? А з іншого боку,  навряд чи після перевірки сотень зошитів хочеться читати якийсь текст, написаний нерозбірливим старечим почерком. Отже, потрібен лист у соцмережі🤔"

"Дорогі вчителі! - почав Миколай і зупинився, адже згадав про зміни в правописі та фемінітиви, тому акуратно дописав: - І вчительки!"
Чудотворець, як і належить, зробив абзац, але знову завагався, бо подумав: "Хм, а як же гендерна рівність? Треба поставити жінок на перше місце: їх в освіті переважна більшість". Видалив написане й почав заново: "Дорогі вчительки й учителі!"... Хм, теж гендерно не зовсім коректно. Ні, краще без звертання.

Кінець семестру. Традиційно - гаряча пора. 
Перед тим, як обирати для вас подарунки, я намагався вивчити ситуацію в освіті, щоб зрозуміти, чого ви найбільше потребуєте. Опорні школи й оптимізація освітніх закладів,  НУШ, сертифікація й атестація по-новому, PISA... Якби я не був святим і безсмертним, у голові запаморочилося б.  
З усього прочитаного зрозумів, що вам не потрібно матеріальних подарунків (ще б пак, при обіцяній зарплаті 4 тис. доларів... напевно, наступного року ви зможете стати моїми помічниками під час свята, чи не так?😏). 

Отже, про що я довідався?
Знаю, як багато змін у вас відбулося. Чув, що зараз працюєте не в старій школі, а новій.  Про це пишете майже в усіх статтях, говорите чи не на всіх зібраннях. Ви поділилися на агентів змін і звичайних учителів... Тут я трішки заплутався. Оскільки агенти змін створюють багато галасу навколо школи, то, напевно, навчають дітей звичайні вчителі?🤔
Знаю, що по-новому маєте любити дітей, цінувати й підтримувати всіх. Дивно це, бо таких учителів я знав і до вашої НУШ. 

Проте залишмо роздуми й перейдімо до справи. 
Що б вам подарувати? 
Дарував вільний час і здоров'я -  не цінуєте, адже замість відпочинку  почали працювати ще більше. 
Дарував спокій і затишок? Так вам ставало нудно. 
Дарував терпіння й сили? Але вам порекомендували працювати на півтори ставки...
Учив пробачати. Та через це ви дозволили використовувати себе. 
Отже, визнаю: я помилився. Тому цього року дарую кожній і кожному:
- здоров'я й вільний час💪 (наголошую: не тільки для роботи, а й для відпочинку);
- мудрості,👆 щоб розуміти, коли потрібно вибрати рішучість, а коли - компроміс;
- віри💓 (гарантую: усе точно буде добре :));
- любові💓 (до дітей, дорослих і - що не менш важливо ☝️ - до себе);
- рідних поруч,💓 бо насправді, як писав колись, усі подарунки втрачають сенс, якщо нема рук, які вас обіймають😊 

Я читав коментарі щодо першого листа. 
Ви сперечаєтеся, чи існую я. 
Перевіряєте в словниках, чи є ім'я Миколай. 
Мало всміхаєтеся й у всьому бачите підтекст. 
Звісно ж, непросто відчути дух Свята, коли у вас недавно скінчився рік англійської, а скоро почнеться рік математики... 
Тому... Я тут подумав... Можливо, краще оголосити  рік добра й людяності? А ще краще - не оголосити, а просто стати добрішими.

І знаєте що? Дякую вам за те, що попри все навчаєте дітей. Дякую за те, що малеча просить у мене не іграшки чи новенькі гаджети, а миру й добра для країни.  Правда, вам є над чим працювати, бо ці листи часто не дуже грамотні 😊

Дорогі Вчителі! Дякую, що ви є.

З любов'ю та повагою

ВАШ МИКОЛАЙ 

(До речі, перестаньте вірити у вигаданого Діда Мороза. 
Нема його в Україні.

Доведено. Наукою 😉 )

P.S. Було трішки прикро, коли деякі читачі (переконаний - це точно не вчителі) копіювали мого першого листа й підписували його своїм ім'ям. Прикро не стільки через те, що хтось видає чуже за своє, а тому, що дописи дорослих читають і діти, які можуть потім  із чистою совістю принести на уроки списані твори.

Бінарний семінар учителів словесності

Сьогодні Хустська ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 перетворилася на своєрідний театральний майданчик у межах міського бінарного семінару вчителів української словесності та зарубіжної літератури. Ольга Білак, учителька української мови та літератури, ніби справжній драматург, разом із дев’ятикласниками   провела урок на тему «Іван Котляревський. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» - перший твір нової української драматургії. Сценічна доля п‘єси». Дійство атмосферне вже тому, що події (так, як у справжній п‘єсі) розгортаються в краєзнавчому музеї.

Наступний етап - сценАРТ «Незгасна зірка Миколи Гоголя», підготовлений учительками Надією Пилип та Терезією Бобик. Перед глядачами оживала без перебільшень казкова біографія  неординарного письменника. У канву розповідей дуже вдало вплетено фрагменти фільмів за мотивами повістей митця та інсценізації уривків його творів.

Останнім акордом заходу стало панорамне заняття «Компаративістика на уроках зарубіжної літератури», яке провела вчителька зарубіжної літератури Олеся Дівинець.

За кожним показовим заходом - титанічна праця педагогічного колективу. Приємно, що в школі представники дирекції, наче невидимі янголи, підтримують колег, уболіваючи за «іменинників» свята. А це в роботі найважливіше. Дякуємо за згуртованість і за зустріч!

Очікувано-неочікуване: НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗВІТ за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018

Сьогодні опубліковано звіт за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018, який, без перебільшень, став новиною дня принаймні серед освітян. Фейсбук-стрічка рясніє заголовками про PISA, а в деяких статтях відчутні легкі (а часом і не дуже) нотки маніпуляції. Отже, краще прочитати звіт самостійно (він у вільному доступі на http://testportal.gov.ua/, займає 441 сторінку, але чтиво досить цікаве).
Звісно, деякі результати є прогнозованими, а деякі виявилися неочікуваними.

Рейтинг
Отже, у загальному рейтингу всіх 78-и країн, які взяли участь у PISA-2018, Україна займає наступні діапазони у рейтингах компетентностей:
читацької – 37-42 позиції,
математичної – 41-46 позиції,
природничо-наукової – 35-42 позиції.
З огляду на те, що на суспільну (можливо, й маніпулятивну) думку, що наша система освіти ніяка, учителі - безнадійно немотивовані та некомпетентні, орієнтовно середній результат - досить пристойний результат.

Звісно, ми порівнюємо свої результати з найвищими, шукаємо рецепти покращення якості освіти, плануємо, виробляємо стратегію... та чи можливий бліцкриг в освіті? Хочеться процитувати Національний звіт із висновків: "Досвід успішних реформ однієї країни найчастіше не можна використати в іншій країні як готовий рецепт, попередньо не врахувавши економічних, соціальних і культурних особливостей цих країн. У різних країнах успішність учнів / студентів може залежати від зовсім різних чинників. При цьому в більшості випадків наслідки тих чи тих рішень, що можуть бути прийняті за підсумками врахування результатів PISA, можна буде оцінити лише за 5–7 років. Швидкі рішення можуть зумовити втрату значної кількості можливостей якісних освітніх реформ, а постраждати від недостатньо продуманих рішень можуть цілі покоління дітей. Ціна неправильних, необґрунтованих рішень досить висока, а витрачені ресурси відновити дуже складно". 

Отже, про деякі моменти зі звіту

Про вчителів
Виявляється, якщо зіставити країни за індексом зацікавленості вчителя / викладача і середнім результатом PISA із читання, то можна побачити, що навіть за надзвичайної зацікавленості вчителів / викладачів у викладанні прямої залежності між результатами учнів / студентів із читацької грамотності та зацікавленістю вчителів / викладачів у викладанні не простежується

До речі, навіть прямої залежності між рівнем успішності учнів / студентів і ресурсним забезпеченням закладів освіти (фінансовим, матеріальним, технічним, кадровим) в Україні не спостерігається.

Проте все ж порівняно із середніми показниками по країнах ОЕСР українські заклади освіти гірше забезпечені ресурсами, а українські вчителі / викладачі мають найнижчій рівень початкової заробітної плати.
Прогнозовано, що для ефективного викладання важливо, щоб на заняттях не було шуму й безладу, а учні / студенти були зосереджені на освітньому процесі.

Сім'я
Ми часто оперуємо поняттям "освітнє середовище". У звіті є розділ "Ширше освітнє середовище: сім'я".

 Виявляється, сім’ї — малі, великі, неповні — незмінно є найпершим соціальним осередком, у якому діти вчаться й розвиваються. І оскільки хороше батьківство може формуватися різними соціальними й культурними силами, воно завжди передбачає забезпечення дітей підтримкою, турботою, любов’ю, доброю порадою й захистом для їхнього здорового фізичного, ментального та соціального розвитку.

 Але навчальні досягнення учнів / студентів із читання, математики та природничо-наукових дисциплін не залежать від рівня активності їхніх батьків у шкільних справах. В Україні ті учні / студенти закладів освіти, керівники яких повідомили, що в них більшість батьків залучена до шкільних справ, не набрали більше або менше балів за тих учнів / студентів, які навчаються в закладах освіти, де батьки менш активні (різниця становить не більше 0,5 бала).

Закономірно виникає запитання: як батьки можуть допомогти своїм дітям досягти високих результатів у навчанні? Відповідь проста: одним з ефектних методів є покладання на дітей хатніх або якихось інших обов’язків по господарству, що відповідають їхньому віку. У підлітковому віці не варто надавати дітям якусь очевидну допомогу чи давати їм указівки, що та як робити, краще зосередитися на позитивних моделях поведінки, тобто на власному прикладі демонструвати їм наполегливість у досягненні мети або обговорювати з ними способи вирішення проблем, показувати їм свою зацікавленість процесом їхнього навчання.

Мовне питання
Загалом результати PISA-2018 засвідчують, що в Україні спостерігається специфічна ситуація, коли учні / студенти, які спілкуються вдома іншою мовою, ніж мова оцінювання, демонструють не гірші, а подекуди й кращі результати тестування. Водночас, як показує більш глибокий аналіз цих результатів, після врахування інших чинників, таких як соціально-економічний статус учнів / студентів, місце розташування закладу освіти та тип закладу освіти, мова не є тим чинником, який суттєво впливає на успішність учнів / студентів.


Читання
Дані засвідчують, що індекс задоволеності українських учнів / студентів читанням становить 0,28, що більше, ніж у середньому по країнах ОЕСР. На основні цього індексу було розраховано середній відсоток учнів / студентів , які читають для власного задоволення. В Україні більшість учнів / студентів (62,7 %) повідомила, що читають для задоволення, а 37,3 % — що читають тільки тоді, коли потрібно отримати певну інформацію, коли вони змушені читати, крім того, вони не вважають це заняття важливим.

Найчастіше учні / студенти в Україні читають твори художньої літератури. У середньому 50 % учнів / студентів ніколи або майже ніколи не читають газети та комікси. Загалом такі результати можна інтерпретувати як позитивні, адже відповідно до висновків учених, читання певних типів текстів може розвивати навички читання більше, ніж інші. Зокрема читання довгих і складних текстів, таких як твори художньої літератури та науково-популярні книги, особливо сильно впливає на читацьку вправність дітей і дорослих. Водночас видається, що не зайвим було б замислитися про перспективність популяризації серед молоді й сучасних україномовних коміксів, періодичних видань.

 З іншого боку, високі показники читання художніх текстів українськими підлітками можуть частково бути пов’язані з необхідністю читати значні обсяги таких творів для виконання домашніх завдань з української та зарубіжної літератури.

Деякі 15-річні учні / студенти, які мають низький соціально-економічний статус, але сильну мотивацію до навчання, досягають більш високих успіхів у читанні, ніж ті їхні однолітки, які походять із сімей із високим чи середнім соціально-економічним статусом і не дуже люблять читати. PISA-індекс економічного, соціального та культурного статусу, що використовується для характеристики соціально-економічного статусу учнів / студентів, ґрунтується на кількох компонентах. Два з них — це освіта батьків і кількість книг, до яких учні / студенти мають доступ удома. Добре освічені батьки, які читають своїм дітям, коли ті ще малі, книжки, створюють позитивну модель для наслідування та спонукають дітей бути більш вправними та вмотивованими читачами.

Психологічний добробут
Чи задоволені й наскільки задоволені життям 15-річні підлітки в Україні? У середньому — задоволені: середній рівень становить 8 балів на шкалі задоволеності життям, діапазон якої від 0 до 10. Частка 15-річних учнів / студентів, які задоволені й дуже задоволені життям, становить 82 %. Поряд із цим 11 % учнів / студентів повідомили, що вони не повною мірою задоволені власним життям, а 7 % — що взагалі не задоволені тим, як їм доводиться жити.

Цікаво, що в Україні не спостерігається різниці в задоволеності життям серед підлітків, які навчаються в різних закладах освіти: учні / студенти, які навчаються в ліцеях, гімназіях або спеціалізованих школах так само задоволені чи незадоволені життям, як і ті, які навчаються в загальноосвітніх середніх школах чи в ЗПТО. Водночас місце розташування закладу освіти істотно впливає на задоволеність життям українських підлітків: учні / студенти, які мешкають у сільській місцевості, мають найвищий рівень задоволеності життям, а діти із міст і невеликих міст радіють життю менше.

Більшість українських учнів / студентів, які 2018 р. взяли участь у PISA, позитивно ставляться до навчання у своїх закладах освіти й до того, що вони там вивчають. Наприклад, 79 % учнів / студентів уважають, що старанно вчитися — важливо, 83 % — що старанне навчання допоможе вступити їм до престижного закладу вищої освіти, а 78 % — що старанне навчання допоможе їм отримати гарну роботу.


Більше - в оригіналі тут.

Заточені / приречені на (не)успіх

        "А оцінка буде?", "Цей малюнок на оцінку?"

Напевно, у кожному класі кожного вчителя є учні, які вболівають насамперед за оцінку. Якщо одинадцятикласників іще можна зрозуміти (або переймаються середнім балом атестата; або планують вступати до ВНЗ за кордоном, де враховують саме оцінки атестата, адже ЗНО жодної ролі не відіграє), то чому, наприклад, п'ятикласники так переймаються оцінками?        

   Відповідь на запитання дають автори книги "Батьки в шоці: новий погляд на виховання" По Бронсон та Ешлі Меррімен, які, базуючись на статистиці провідних сучасних психологів, досліджують феномен обдарованості дітей. Найбільш поширеною з причин прагнення високих оцінок автори називають... гордість батьків.

    Про це я вже розповідала під час декількох майстер-класів. 1984 року законодавчою владою штату Каліфорнія офіційно створено спеціальну групу для вивчення почуття власної гідності. Несхвально почали ставитися до змагань, до рейтингів (мовляв, одних ставимо на п'єдестал, інших автоматично протиставляємо як невдах). Учителі відмовилися від червоної ручки. Критику замінили на всюдисущу похвалу. Одним із прихильників теорії самоповаги був доктор Рой Баумайстер. Саме його в 2003 році (зверніть увагу на роки) запросила Асоціація психологічних наук довести вплив похвали на успіх. Опрацювавши 200 досліджень (із 15 тисяч) Баумайстер дійшов висновку, що висока самооцінка не стосується ані високих оцінок, ані кар'єрного росту. Вона навіть не впливала на вживання алкоголю, ані схильності до насилля (дослідження проводилося в різних вікових та соціальних групах). 

    Чому ж теорія виcокої самооцінки, високих балів і похвали популярна так довго попри результати досліджень провідних психологів світу? Баумайстер відповідає: "...коли вони [батьки] хвалять власних дітей вони перебувають не так уже й далеко від похвали самих себе". Вимагаючи високих оцінок від дітей, батьки ніби самостверджуються: погляньте, моя дитина найкраща, найрозумніша, вона най... най...

    Ця дитина часто бігає з танців на сольфеджіо, із сольфеджіо на малювання... перед уроком пошепки зізнається вчительці, що не встигла вивчити урок, бо прийшла пізно втомлена... але "погану оцінку не ставте - сваритимуть удома"...

   Між тим кількість дітей, які склали тест на обдарованість у дитячому садочку (американські дослідження в 20 штатах), катастрофічно скорочується до аналогічного тестування в  3 класі...

Але це ж не Україна. Наші діти витримають усе.

Це може бути цікаво: "Покарані похвалою"

"Я - бренд" від zno.ua

     

Мій блог на сьогодні переглянуло понад 1,7 мільйона читачів. Створений він був "штучно" - для участі в конкурсі "Учитель року". Але я щаслива, що завдяки вам, дорогі читачі, блог не загубився серед тисяч подібних джерел.

    Якщо навіть іще декілька років тому блогерство серед учителів не було дуже популярним, то зараз чи не кожен із нас працює над власним контентом. Але як залишатися цікавим чи цікавою серед розмаїття вчительських інформаційних ресурсів? Відповідей може бути багато, та найбільш очевидна - постійно вчитися. Саме тому я планую долучитися до проекту для викладачів від ZNOUA “Я-Бренд”, основна мета якого - удосконалити навички викладання. А ще - автори проекту обіцяють круті новинки-поради, як зробити свій блог брендом, а також - цікавинки щодо підготовки учнів та студентів до ЗНО.

Якщо вам хочете вчитися, реєструйтеся  за цим покликанням: https://zno.ua/brand.html?utm_source=facebook.com&utm_medium=cpc&utm_campaign=olesia_kalinitsh_post&fbclid=IwAR2kCKuY3qQPW2pwzGy3qjIPOfvnGFY52eqbPKLzOkW1PAHcqs-kxQIKJlQ.

Від любові страждають навіть боги (з учнівських творів) :)

Після уроку при свічках у 10-А (за збіркою Івана Франка "Зів'яле листя") традиційно пишемо твір "Від любові страждають навіть боги". 
Перевіривши зошити, упевнено можу сказати, що кохання здатне народжувати не тільки натхнення чи біль, а й думки, яким, з одного боку, нема ні початку, ні кінця, а з іншого... щось у цих учнівських думках усе-таки є :)

Цитати :)

"Сам Франко страждав, бо був жонатий на одній жінці, любив іншу, а кохав третю, а вона його не любила".

"Щоб добитися кохання чи забути його, можна завести друга".

"Кохання змушує робити шляхетні вчинки. Лаврін закохався в Мелашку, яка жила далеко від його села, дуже рано вставав і ходив до неї, бо не міг прожити без цього".

"Із власного досвіду добре знаю, що в голові підлітків тільки кохання. У цьому віці якраз можна набратися досвіду, якщо не вважати, що стосунки триватимуть вічність".

"Заміжньою Ольга Хоружинська, дружина, зустрічалась із Франком, проте щасливими вони не були".

"Заради любові Ромео поступає благородно й убиває кузена Джульєтти".

"За своє життя він відчув кохання з різних боків".

"Отже, від кохання страждають усі, особливо коли воно відсутнє".


А це писали у творах учні, які вже зараз студенти :)

"Я закохувався багато разів. Остання моя кохана казала, що я хороший хлопець. Але проблема в тому, що так вона казала всім".

"Коли я закохався, мій затьмарений розум не помічав тих вад. Я любив її навіть тоді, коли вона мене використовувала. Більше того, я радів із цього".

"Ми, підлітки, не можемо й не вміємо боротися із собою, бо нас цьому не вчать"

"Не витрачайте час на фальшиві почуття, які не принесуть вам ні насолоди, ні блаженства".

"Мені вже 15, а закоханість ще все приходить невчасно".

"Спостерігайте за своїми емоціями, щоб не збудувати з них фальшиві почуття".

"На жаль, я вже в 10 класі, а ще не зустрів другу половинку".

"Проблема №1 для підлітків - це ЗНО, а ніяк не кохання. Від кохання страждають тільки поети".

"21 вік, нам дано всі умови, щоб знайти себе, а людство витрачає безцінний час на безглузду "річ" - кохання, начебто й не було тисячоліть еволюції".

"На мою думку, кохання - не просто гормони чи піднесений настрій, а відповідальність за іншого, уміння поступитися власним "я"".

"На мою думку, кохання - дуже небезпечна емоція. Це хімічний дефект, який затуманює свідомість і робить людей немислячими тваринами...Я ніколи не кохала і, сподіваюся, цього ніколи не трапиться...Єдина любов, яку я відчуваю, - до їжі, до батьків і тварин, адже вони ніколи тебе не зрадять" :).

Про першу віцеміс конкурсу "Міс Студентство Закарпаття" (про ученицю 11-Б гімназії-інтернату, Хуст)

Кілька років тому в одному з дописів у блозі жартома розповідала про ученицю, яка починала роботу на уроці вивченням одягу та взуття вчительки (такі дівчатка є чи не в кожному класі :) ). На зауваження Настя відповідала, що життя - не тільки уроки української, можливо, уміння підбирати гардероб у житті згодиться більше, тому зовнішність - також навчання. Ми, звісно, сміялися з жарту (а чи й жарту?).
Час спливає непомітно...
 "Олесю Василівно, батьки, напевно, не зможуть прийти через справи, то прийдіть ви", - так по-діловому дівчина запрошує на неординарний захід учительку, ставлячи її на друге місце після найрідніших :)
"Міс Студентство Закарпаття" - подія, яка відбулася в Хусті в п'ятницю (з певних причин не змогла прийти). Здавалося б, запрошена то й запрошена.  Та Настя, про яку щойно згадувала, уявіть собі, виборола звання першої віцеміс Закарпаття! :)

Конкурс краси, як і будь-який інший, виснажливий і потребує підготовки. Із розповідей Насті знаю про тренування, репетиції... про моменти, коли пропускаєш уроки через стан здоров'я. Коли  обличчя на вагу золота, а перед фінальною фотосесією починає напухати щока через зуб...  Коли на останньому етапі тренувань батьки забороняють участь, бо ти не встигаєш готувати шкільні завдання...
Ти розумієш значення конкурсу для старшокласниці (це її особиста вершина), але, як учителька, мусиш бути вимогливою, бо попереду ЗНО й не можна дозволяти одинадцятикласниці "випасти з життя" на два місяці...
Сьогодні пишаюся тим, що Настя, яка часто бралася за проєкти й покидала їх на півдорозі, знайшла себе й довела першу (переконана, далеко не останню в питанні краси) велику справу до кінця :) . Анастасія Шегута виросла :) . Її силі волі можуть позаздрити навіть деякі дорослі.

Я не причетна до участі учениці в конкурсі краси. Та, напевно, якийсь зв'язок зі школою Настя відчувала навіть на сцені: серед усіх, із ким захотілося поділитися найшвидше новиною про перемогу, телефонувала чи не зі сцени й учительці української :). А й справді, напевно, у 8 класі Настя проговорила життєву істину, що на уроці навчатися потрібно не тільки мовних правил :) .

Дорога Насте! Вітаю тебе з досягненням! Краси зовнішньої не буває без краси внутрішньої. Навіть найбільшу вроду руйнує черстве серце. Тішуся, що ти знайшла себе в гармонії прекрасного. Нехай Доля завжди буде до тебе прихильною! І... як би там не було, ЗНО не за горами :) .

Квест для 5-а (правила та завдання)

У 5 класі діти читають дуже повчальну казку Галини Малик про дівчинку, яка не вміла доводити справи до кінця. От почне Аля щось робити, та справа швидко набридає. Так з'являється незавершений малюнок, недовишитий рушник... А ще дівчинка вміло маніпулює батьками: завинить перед дорослими, закопилить губи, зачиниться в кімнаті й чекає, поки її кликатимуть до столу... Нікого не нагадує? :) Звісно, на уроках учні наввипередки пояснюють негативні риси дівчинки. О так, критикувати інших вдається кожному :) . А чи самі доводимо справи до кінця? Чи вміємо бути добрими? Чи легко планувати й виконувати справи в зазначені терміни? Щоб відповісти на ці запитання не словом, а ділом запропонувала п'ятикласникам участь у квесті протягом місяця.

У фейсбуці та інстаграмі колеги просять поділитися завданнями та правилами квесту, щоб запропонувати гру й своїм учням, тому публікую правила та перші три завдання. Два роки тому проводила квест #я_люблю_українську (https://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_3.html). Проте ці завдання використати не можу, бо навіть однакові уроки у двох класах провести не вдається, а квест - тим паче.  Готових завдань не маю - кожного разу потрібно придумати нові, тому публікуватиму їх поступово протягом місяця. Плануємо завершити квест 19 грудня - у день, коли Святий Миколай носить подарунки.

Що дає квест учителю? Квест - своєрідна мотивація, навчання через розвагу, заохочення до читання літератури, до творчості. Звісно, це додаткова (поза межами уроків, тому не оплачувана; вимагає часу для перегляду виконання завдань квесту) робота для вчителя, без якої можна й обійтися :) , тому грунтується суто на ентузіазмі.

Правила квесту
1. Завдання надсилаються в групу у вайбері щодня - з понеділка по четвер (не важливо, чи є уроки української в ці дні).
2. Про виконання завдання учні звітують фотографіями (щоб не засмічувати групу, принцип - 1 учень - 1 світлина).
3. Завдання можна надсилати в день публікаціїї до 22.00 (привчаємо дітей до дедлайну).
4. Якщо учень пропустив завдання, вибуває з гри.
5. Не забуваємо, що наші гравці - діти, тому можна передбачити "виняткові обставини" для повернення в гру :) .


Завдання квесту (учителі можуть їх копіювати й надсилати учням).

Завдання 1 (у нас це був вівторок (19.11.2019), урок української літератури).
Психологи стверджують, що безлад навколо є причиною безладу в наших головах. Якщо ваше робоче місце чисте, то й навчатися легше.

• Сьогодні приберіть своє робоче місце та портфель, позбудьтеся зайвих папірців, поламаних предметів - і помітите, що витрачаєте менше часу на підготовку домашніх завдань.  Чекаю на фотозвіти :) . 

Завдання 2 (середа, 20.11).
Ви помічали, часом дорослі знервовані? Діти також страждають від негативних емоцій. Однією з причин є те, що ми не вміємо висловлювати почуття, часто дбаємо про себе, не помічаючи тих, хто любить нас.

• Тому завдання - написати слова вдячності двом людям, яких дуже цінуєте. Вимоги до тексту: 5 - 7 речень, оформлення - за бажанням, грамотність - обов'язкова :) .

Чекаю на ваші фотозвіти :).

Завдання 3 (четвер, 21.11).
Як часто ви починали щось робити й кидали на півшляху? Чи було таке, що, наприклад, уранці думали, що по обіді точно виконаєте завдання, але згодом були настільки заклопотані, що забували про нього? Можливо, ви думали про те, чому дорослі встигають зробити безліч справ і нічого не забувають, а ви навіть про домашнє завдання забуваєте? Є один секретик: ми, дорослі, часто записуємо справи, які маємо виконати.

• Тому завдання на сьогодні - почати планувати роботу. Щодня потрібно складати список як мінімум із 5 справ. За бажанням, можете завести окремий блокнот чи зошит. Фотозвіт не потрібен (переконана, що ми граємо чесно). Якщо захочеться хитрувати, пам'ятайте: одне з останніх завдань буде пов'язане зі щоденними планами :) . Приємного всім дня!

Завдання 4 (понеділок, 25.11) - буде опубліковано завтра за цим покликанням: https://olesya12142111.blogspot.com/p/blog-page_8.html

Запаліть свічку пам‘яті

Людина може бути потворою.
Людина, створена за подобою Божою, не створила б пекло в райському куточку планети.
Ситі люди в сусідніх країнах  не могли б спостерігати, як їхні брати їдять собі подібних.
Люди. Набагато зручніше забути, що ми люди.
Чи не найбільше злочинів стається з нашої мовчазної згоди.
Голодомор, а не голод. Геноцид.
Пам‘ятаймо.

Камо грядеши, або Про про антидискримінаційну експертизу підручників

Нехай простять мене чоловіки за фото, але... Ви знаєте, у Харкові є Музей гендерної та жіночої історії, де проводилося тренінгове навчання «Освіта без дискримінації» з проблем... підручникотворення. Так, вам не здалося. Підручники дуже «чутливі гендерно»: наприклад, якщо на малюнку в дівчинки букет, то не можна зображувати хлопчика без квіточок. Так, це дуже важливо☝️Без таких малюнків підручник - не підручник☝️

Може, тому, що у вище згаданому музеї демонструють, що чоловіки - вид, який вимирає? (Я не поділяю цю думку).

І взагалі, якщо чоловік допомагає жінці нести важку сумку чи пропускає перед дверима, - це стереотип. Не можна вчити наших дітей стереотипному мисленню🤨

Часом читаєш статтю й дуже хочеш, щоб вона виявилася фейком, бо не віриться, що все описане може відбуватися насправді...

Далі - просто цитати з тренінгу для експертів підручників та представників видавництв:

➡️”...недоцільно зображати дітей в українських національних костюмах (зокрема у вишиванках), бо це є дискримінацією по відношенню до інших національностей, які проживають в Україні. Особливо це стосується обкладинки підручників”;

➡️”...насправді, не біологічна стать створює відмінності, а культура. Статеві відмінності, звичайно, існують (наприклад, гормональна структура, морфологічні ознаки), але їхня значущість дуже і дуже перебільшена”;

➡️"Автори підручників кілька разів висловлювалися щодо необхідності розміщення матеріалів та рекомендацій з антидискримінаційної експертизи підручників на сайті МОН чи то Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» МОН України, щоб вони були доступними для громадськості".

Повний текст статті (до речі, названо прізвища керівників антидискримінаційної комісії) тут: https://m.censor.net.ua/blogs/3161014/scho_take_osvta_bez_diskrimnats_abo_yak_nam_namagayutsya_promiti_mzki

Авторка статті стверджує: у жодній країні світу антидискримінаційної експертизи підручників не існує.

Про небайдужість😊

 

Мій 11-ий (не колишній, бо діти колишніми не бувають)❤😊

Я завжди обіцяю учням, що варитиму для них сама каву й пригощатиму їх власноруч, коли стануть студентами😊
Дорогою з університетів додому учні, які вже студенти 😊, не оминають школи, щоб учителька пригостила кавою😊.

Це колись здавалося таким нереальним, а зараз ми сидимо в кабінеті, згадуємо уроки й сміємося😊.
Стас зізнається, що так і не вивчив напам'ять уривок з "Марусі Чурай"🙃😊.
Дівчата розповідають, які прикраси вчительки їм найбільше запам'яталися 🙃🙃🙃.
А я запитую, чому любили уроки, якщо ця вчителька часом була нестерпною (🙃🙃🙃так, я вмію не тільки всміхатися😊😊😊). І відповідь: "А ви не знаєте? Люблять за небайдужість, ви ніколи не була байдужою. Була веселою, злою, цікавою і..., але ніколи не байдужою до справи й до дітей".

Знаєте, а це щастя, коли в учителя є діти, які не дозволили й не дозволяють бути байдужими 😊❤

P.S. Кава завжди є для всіх😊

Призи для переможців марафону від видавництва "Соняшник"

     Сьогодні дізналася надзвичайно приємну новину: виявляється, перше місце в марафоні до Дня української писемності та мови посіла учасниця з Дубаї пані Тетяна Співаковська й комплект зошитів з української мови потрапить в українську школу в ОАЕ 😊. Напевно, це перший випадок, коли мій зошит перетне кордон 😊

Як забрати приз? Усім переможницям та одному переможцеві завтра необхідно зв'язатися з видавництвом "Соняшник", щоб отримати свої призи 😊
Це потрібно зробити так:

• зателефонуйте з 9.00 до 18.00 до видавництва за номером тел. (096)-231-81-33 та назвіть свої повні дані (список у видавництві вже є);
•  надішліть  vydavnytstvo@sunbook.com.ua адресу, на яку вам можуть відправити призи😊

Які ж призи? Звісно, це зошити та картки для підготовки до ЗНО від Олесі Калинич і видавництва "Соняшник"😊

Для переможців у фейсбуці:

• 1 місце - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин);
• 2 місце - комплект "Лексичні помилки" + "Граматичні помилки"+зошит з української літератури для 11 класу (1 частина);
• приз глядацьких симпатій - коплект карток з української літератури (3 частини);
•  найбільш активні гравці - комплект "Лексичні помилки" + "Граматичні помилки".

Для переможців в інстаграмі:

• 1 місце - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин);
• 2 місце + приз глядацьких симпатій - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин);
• 2 місце - коплект карток з української літератури (3 частини).

Імена переможців тут.
Умови та правила марафону тут.
Завдання марафону - тут (фейсбук) та тут (інстаграм).

Марафон до Дня української писемності та мови. Підсумки

Дорогі друзі, учасники марафону та просто читачі! Зі святом!
Отже, п'ятиденний марафон до Дня української писемності та мови завершено.
Щодня я публікувала у фейсбуці (для дорослих) та інстаграмі (для дітей) зображення з типовими помилками, а всі охочі коментували їх.
У чому суть марафону? Навіщо акцентувати на типових помилках?
Я свідома того, що у фейсбуці в мене 5 тис друзів, і серед них - точно 3 тис. учителів української мови, а філологи й так знають, як правильно писати. Проте в ігровій жартівливій формі в коментарях колеги виправляли помилки, аргументували думки, а інші - не вчителі - мали можливість просто перечитати й запам'ятати. Отже, мимоволі ми всі разом допомогли стати, можливо, хоч декільком більш грамотними :)

Активність марафонців виявилася вищою за очікувану (я ж думала, що вчителі - дуже ззайняті люди й коментуватимуть кволо) - і це трішечки дезорієнтувало: виявилося, переможця визначити не так просто, тому їх декілька :).
Визначення переможців - ручна робота: перечитала всі коментарі до всіх 27 завдань, зробила записи по кожному завданню... потім визначала найбільш активних учасниць і учасників (див. список на фото).
Отже, результати такі.

Фейсбук
1 місце - Тетяна Співаковська
2 місце Ірина Турик та Галина Турко
Приз глядацьких симпатій виборола Viktória Simon Kovács
Проте це ще не все: видавництво "Соняшник" вирішило відзначити найактивніших гравців, які дуже швидко й правильно реагували на кожне завдання, проте не завжди встигали бути першими: Мирослава Марчук, Валерій Островський та Оксана Обідченко.

Інстаграм

Приз глядацьких симпатій та друге місце, а також гравець, який устигав бути першим і у фейсбуці, і в інстаграмі :), тому це місце дорівнює 1 місцю - ferentsi(Ференці Юлія);

1 місце - julia_12345789;

2 місце - timsuprun.

За активність отримають подарунки ще двоє гравців (це мої п'ятикласниці) - 

alexandradyakover та rishko9426.

Шановні переможці, у понеділок у вас буде можливість зв'язатися з видавництвом, щоб залишити свої контакти для отримання призів :)

Цього марафону не відбулося б без підтримки "Соняшника", тому окрема подяка - улюбленому видавництву.

Вітаємо переможців і до наступного марафону :)

Казки 5-а для критиків із 11-б :)

Казки 5-а - наївні, щирі й добрі, нехай і з помилками - прочитав 11-б та написав кожному автору відгук.
Коментарі старшокласників ми зачитували навіть на уроці😊. Юні письменники тішилися зі схвальних відгуків і пішли на осінні канікули з непереборним бажанням творити😊
Тож поки вчителька подорожувала Причорномор‘ям, 5-а чаклував - у понеділок після канікул я отримала нові казки (ні, ніякого домашнього завдання не було, писали тільки охочі, тобто майже всі😊). 11-б знову прочитав казки, залишив відгуки на сторінках книжечок і навіть свої контакти в інстаграмі😊. Тепер п‘ятикласники почуваються затребуваними авторами😊, а одинадцятикласники - літературними критиками, у їхніх руках  - дитяче бажання творити.
Здавалося б, дрібниці. Але в дрібницях - доросла мудрість. Це відповідальність - аналізувати твір так, щоб і не захвалити, але щоб і не нашкодити тендітним крильцям метелика😊

P.S. Пригадую свою першу педраду. Був серпень. Наш директор аналізував роботу за рік і сказав, що учні завжди точно такі, як їхній учитель (він це часто повторював). Я довго подумки не погоджувалася з таким, на його думку, постулатом. А зараз дивлюся на своїх дітей, які пишуть книжечки, і мимоволі усміхаюся: а й справді, діти схожі на вчителів 😊

Марафон до Дня української писемності та мови (правила гри)

Ми тут подумали...🌻

А чи не варто провести 5-денний марафон до Дня української писемності та мови?😊

Правила дуже прості:👌

➡️щодня до суботи публікую завдання;

➡️усі охочі (ви не мусите бути вчителем) відповідають у коментарях (можна використовувати будь-які підказки)😊;
➡️зараховується тільки перша повна правильна відповідь на моїй сторінці у фейсбуці☝️;
➡️переможе та чи той, хто «назбирає» найбільше перших правильних відповідей (а також той чи та, хто буде найбільш активним / -ою);
➡️переможець / переможці отримають комплекти видань Олесі Калинич від «Соняшника» Соняшник🌻
➡️ переможців буде визначено в суботу☝️😊

➡️оскільки серед моїх читачів - переважна більшість учителів, які дуже добре знають правопис, залишаю за собою право "заплутаних завдань", щоб не завжди просто було відповісти :)
➡️Стартуємо завтра за ранковою кавою😊❤️
Долучайтеся😊❤️

P.S. Така ж гра буде в моєму інстаграмі для дітей (просто вчителі не дають можливості учням бути першими😊). Отже, фейсбук - для дорослих гравців, інстаграм - для учнів😊

"Товста шкіра": про (не)користь конкуренції серед учителів

 

Спілкуюся з величезною кількістю колег. Умовно всіх нас можна поділити на дві групи: ті, для яких "робота заради життя", і ті, для яких "життя заради роботи".

Друга група - це вчителі, які працюють майже без відпочинку, фактично є на зв'язку 24/7. Про таких кажуть, що вони найкращі, ними захоплюються.  Такі вчителі живуть в умовах постійної конкуренції. Напевно, чим вища якість освіти в країні, тим більше "ідеальних" учителів?

  У книзі "Як навчають у Фінляндії" Тімоті Вокер (американський учитель, який працював у Гельсінській школі) розповідає про одну з найкращих систем освіти (минулого року вже писала про добробут учителя). Напевно, фінські вчителі постійно вдосконалюються, аби підвищити власну майстерність? Зовсім ні. Як не дивно, але у вільний час вони воліють займатися власними справами, а не робити значні інвестиції у професійне зростання (так-так, фінський учитель вихідні не витратить на майстер-класи чи перевірку зошитів; можливо тому, що в нього просто менше педагогічне навантаження?). 

   Тімоті Вокер підкреслює, що фінських учителів не переймає те, яке місце займають у рейтингу. Вони не сприймають колег як конкурентів - і це дозволяє їм співпрацювати.

  Фінську школу Тімоті Вокер порівнює з американською, де вчитель мусить рости до рівня майстра. Власне, стати майстром - не бути найкращим учителем. Навпаки, це означає визнання верховенства певної людини над іншими. 

  Серед фінських учителів нема так званих "мікропослужних списків". Американські ж колеги публікують у соцмережах (частина публічного резюме) списки певних "цифрових значків", які засвідчують проходження курсів, тренінгів. Здається, це позитивний жест визнання професійності педагога... однак останнім часом через доступність і розмаїття "цифрових значків" визнання достоїнств учителя перетворюється на своєрідну форму "позерства" (нічого не нагадує? :) ).

   Тімоті Вокер говорить про те, що ми повинні відійти від конкуренції, перестати бути кращими за інших учителів, натомість варто зосередитися на тому, щоб бути кращими для учнів.

  

 Водночас здорова конкуренція не шкідлива в жодній професії. Тільки серед українських учителів часто спостерігаємо не бажання конкурувати, а, навпаки, апатію й навіть агресію, неприйняття змін. 

  Чи винні в цьому самі вчителі? Нікого не захищаю, але є таке поняття, як професійна деформація (комплекс негативних змін у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов службової діяльності.Спочатку професійна деформація пов'язувалася з поширенням вироблених людиною професійних стереотипів — на інші сфери його життя, позапрофесійну поведінку (поведінку поза професією) і спілкування. Найімовірніше страждають представники професій типу «людина — людина»: працівники правоохоронних органів, військові, керівники, депутати, чиновники, соціальні працівники, юристи, педагоги, медики, продавці, самі психологи тощо).
У країнах з високим рівнем розвитку освітніх систем дуже добре розуміють цю проблему, тому після 15 років у професії вчитель має або змінити місце роботи, або взяти на рік творчу (оплачувану (!)) відпустку. 

  Чому? 

  Надзвичайно високе психологічне навантаження сприяє емоційному виснаженню. Навіть люди "сродної праці" потрапляють у пастку "конкурентозалежності": ми витрачаємо більше емоцій для того, щоб комусь щось довести, а не для того, щоб просто отримувати насолоду від того, що робимо. 

   Звісно, є багато способів, як уникати вигорання, але найбільш цікавою є порада фінських учителів - "мати товсту шкіру". 

Для цього можна виокремити декілька простих правил.

1. Робота - не все життя, а тільки його частина.

2. Критика вашої роботи - просто вказівка на помилки, які можна виправити. Помиляються абсолютно всі, навіть ті, які вас критикують. Якщо критика безпідставна, критикують не вас, а виказують власну некомпетентність.

3. Під час відпочинку потрібно відпочивати. Якщо для вас відпочинок читання, читайте. Якщо для вас відпочинок не згадувати про школу, не згадуйте.

4. Людина - дуже вразливе створіння, тому "товста шкіра" потрібна для того, щоб не дозволити згоріти тим емоціям, які роблять нас щасливими поза роботою.

Будьте щасливими. Щасливий учитель - це і є найкращий :)

Приберіть петлю із шиї вчителя

Ніщо не сприяє успіху більше, ніж психічне здоров'я, психологічний комфорт, психологічна стійкість. Світ змінюється шалено стрімко, тому здатність витримувати стрес, швидко відновлюватися після нього - найважливіша риса сучасної людини. Для вчителя психологічна стійкість є фундаментом тривалої роботи в школі, адже ми щодня потрапляємо в міністресові ситуації: відповідальність за дітей і за кожну оцінку зокрема, спілкування з великою кількістю різних учнів, перевірка зошитів, журнали... Спілкування з батьками й керівництвом. Про поняття психологічної стійкості, напевно, не знали творці й замовники соціальної реклами про вчителів із петлями на шиях. Якщо автори розраховували на провокацію, то, звісно, їм вдалося досягти мети. З іншого боку, створено ще одне своєрідне шоу. У всі часи народ потребував хліба й видовищ. Проте це шоу дуже небезпечне, бо нагадує гру з тонким і гострим лезом.

Загалом - страшного нічого не сталося. Просто щодня в метро бачите петлю на шиї вчителя (нехай це й метафора щодо професії).

Ви щодня мимоволі переглядаєте таку рекламу по ТБ (підказують, що вона йде на телеканалі "Еспресо"). 

Ваші діти бачать, що вчителя, виявляється, можна просто закидати паперовими кульками (це фрагмент реклами, покликання на відео не розміщую навмисно). 

Ви кажете про небезпеку цькування серед підлітків і демонструєте симпатичних учителів як форму булінгу. І все. 

Тільки чи готові ви віддати свою дитину на виховання людині з образом на межі самогубства? Це ж тільки картинка? 

Ви готові щодня показувати своїм дітям один із варіантів суїциду? 

Ви справді повірите, що вчителя з петлею на шиї варто поважати? 

Ви такою бачите українську школу?

Я проти реклами, де вчитель зневажений і зацькований, бо вчитель - не кріпак, якого можна виміняти на декілька породистих собак (і не тема, на якій можна щось виторгувати чи зробити піар).

Я проти гасел на кшталт "Учителі важливі", "Поважай учителя", тому що вони порожні, коли, виявляється, так просто на людину одягти петлю. (І невже хтось вірить, що до поваги можна закликати чи примусити? Повагу в будь-якій професії можна тільки заслужити).

Я за позитивний образ учителя, за позитивний імідж професії. Кажете, нема в нас позитиву, бо вчителі вбивають і таланти, і творчість узагалі, учителя теж знищують, а навколо - суцільні проблеми?

Не читайте коментарі чи провокативні заголовки в інтернеті. Підіть до школи. До будь-якої звичайної школи. Без євроремонту. З туалетом на подвір'ї. Тут працюють учителі. Саме на них тримається недофінансований освітній процес. 

Ці вчителі примудряються працювати без підручників.
Вони дуже добре вміють користуватися комп'ютером, проектором. Тільки в багатьох школах він один на декілька кабінетів (чи один на заклад). 

Вони фарбують парти й стіни. 

У них круті власні методичні знахідки. 

Вони вміють вирішувати проблеми краще за кризових менеджерів. 

І найголовніше: діти їх люблять. Звісно, не всі. Але від початку створення світу ще всі всіх ніколи не любили.

Я спілкувалася з колегами в більше, ніж у 15 областях. Захоплююся людьми, які і в містах, і в селах творять непомітні дива. 

Учителі, як і люди будь-якої іншої професії, потребують позитивних емоцій. Як і всім іншим, учителям також потрібна мотивація. Так, у нас є проблеми, які потрібно вирішувати. Ми готові змінювати й змінюватися. 

Завтра до школи не прийдуть інші вчителі. Завтра в Україні роботи не замінять педагогів. Тому приберіть петлю із шиї вчителя, бо навряд чи ця петля сприяє бодай чиємусь психологічному комфорту. 

P.S. Дякую Катерині Зайцевій за порушене питання й за небайдужість.