Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з 2019

2019. Підсумки

...Коли минав 2018 рік, думала, що то був шалений рік. Зараз минає 2019 - усвідомлюю, що шаленим, виявляється, був 2019😊 Як і в кожного, було вдосталь усього: приємні сюрпризи й нереальні розчарування, робота й відпочинок, подорожі й домашній затишок, усмішки й сльози, прощання й знайомства, здобутки, нагороди... багато всього було😊 Сьогодні переглядаю архів блогу - 102 дописи за минулий рік... ні, це не блог, а щоденник, тому зараз ризикую уподібнитися до сімдесятилітнього героя, який пише мемуари (так, із роману "Майстер корабля" Юрія Яновського), тому спробую коротко😊 Як не дивно, друзі, але цей рік ми провели разом. Не вірите? Я тут зробила підбірку коротеньких спогадів про кожне місто, де виступала цього року. Кожне місто запам'яталося обличчями, й розвіртуаленням, бо враження, що зустрілася з усіма своїми фейсбучними друзями😊 Дякую всім причетним до наших зустрічей, а особливо - кожній учительці й учителю, який знайшов час у напруженому робочому

Другий лист Миколая до вчителів

Традиційно 18 грудня Святий Миколай переглядав листи з проханнями☝. На відміну від попередніх років, він не просто перечитував написане. Миколай хотів знайти відповідь на лист учителеві, якому сам писав ще два роки тому. Дивно. Хіба вчителі не отримали його послання? Отримали, бо ж лист розлетівся інтернетом тисячами поширень... ...Останній мішок спорожнів... Не було листа від учителя... Миколай важко зітхнув, узяв телефон і почав набирати текст нового послання у фейсбук. " Учителі зараз перевіряють зошити, заповнюють журнали, - усе ще вагався Чудотворець. - Мабуть, у них нема часу на соцмережі, бо в кінці семестру "зависають" в інтернеті хіба що безробітні🙄... Може, написати традиційного листа? А з іншого боку,  навряд чи після перевірки сотень зошитів хочеться читати якийсь текст, написаний нерозбірливим старечим почерком. Отже, потрібен лист у соцмережі🤔 " " Дорогі вчителі! - почав Миколай і зупинився, адже згадав про зміни в правописі та фемініт

Бінарний семінар учителів словесності

Сьогодні Хустська ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 перетворилася на своєрідний театральний майданчик у межах міського бінарного семінару вчителів української словесності та зарубіжної літератури. Ольга Білак, учителька української мови та літератури, ніби справжній драматург, разом із дев’ятикласниками   провела урок на тему «Іван Котляревський. Соціально-побутова драма «Наталка Полтавка» - перший твір нової української драматургії. Сценічна доля п‘єси». Дійство атмосферне вже тому, що події (так, як у справжній п‘єсі) розгортаються в краєзнавчому музеї. Наступний етап - сценАРТ «Незгасна зірка Миколи Гоголя», підготовлений учительками Надією Пилип та Терезією Бобик. Перед глядачами оживала без перебільшень казкова біографія  неординарного письменника. У канву розповідей дуже вдало вплетено фрагменти фільмів за мотивами повістей митця та інсценізації уривків його творів. Останнім акордом заходу стало панорамне заняття «Компаративістика на уроках зарубіжної літератури», яке провела вчит

Очікувано-неочікуване: НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗВІТ за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018

Сьогодні опубліковано звіт за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018, який, без перебільшень, став новиною дня принаймні серед освітян. Фейсбук-стрічка рясніє заголовками про PISA, а в деяких статтях відчутні легкі (а часом і не дуже) нотки маніпуляції. Отже, краще прочитати звіт самостійно (він у вільному доступі на  http://testportal.gov.ua/ , займає 441 сторінку, але чтиво досить цікаве). Звісно, деякі результати є прогнозованими, а деякі виявилися неочікуваними. Рейтинг Отже, у загальному рейтингу всіх 78-и країн, які взяли участь у PISA-2018, Україна займає наступні діапазони у рейтингах компетентностей: читацької – 37-42 позиції, математичної – 41-46 позиції, природничо-наукової – 35-42 позиції. З огляду на те, що на суспільну (можливо, й маніпулятивну) думку, що наша система освіти ніяка, учителі - безнадійно немотивовані та некомпетентні, орієнтовно середній результат - досить пристойний результат. Звісно, ми порівнюємо свої результати з найвищ

Заточені / приречені на (не)успіх

        "А оцінка буде?", "Цей малюнок на оцінку?" Напевно, у кожному класі кожного вчителя є учні, які вболівають насамперед за оцінку. Якщо одинадцятикласників іще можна зрозуміти (або переймаються середнім балом атестата; або планують вступати до ВНЗ за кордоном, де враховують саме оцінки атестата, адже ЗНО жодної ролі не відіграє), то чому, наприклад, п'ятикласники так переймаються оцінками?            Відповідь на запитання дають автори книги "Батьки в шоці: новий погляд на виховання" По Бронсон та Ешлі Меррімен, які, базуючись на статистиці провідних сучасних психологів, досліджують феномен обдарованості дітей. Найбільш поширеною з причин прагнення високих оцінок автори називають... гордість батьків.     Про це я вже розповідала під час декількох майстер-класів. 1984 року законодавчою владою штату Каліфорнія офіційно створено спеціальну групу для вивчення почуття власної гідності. Несхвально почали ставитися до змагань, до рейтингів (мов

"Я - бренд" від zno.ua

      Мій блог на сьогодні переглянуло понад 1,7 мільйона читачів. Створений він був "штучно" - для участі в конкурсі "Учитель року". Але я щаслива, що завдяки вам, дорогі читачі, блог не загубився серед тисяч подібних джерел.     Якщо навіть іще декілька років тому блогерство серед учителів не було дуже популярним, то зараз чи не кожен із нас працює над власним контентом. Але як залишатися цікавим чи цікавою серед розмаїття вчительських інформаційних ресурсів? Відповідей може бути багато, та найбільш очевидна - постійно вчитися. Саме тому я планую долучитися до проекту для викладачів від ZNOUA “Я-Бренд”, основна мета якого - удосконалити навички викладання. А ще - автори проекту обіцяють круті новинки-поради, як зробити свій блог брендом, а також - цікавинки щодо підготовки учнів та студентів до ЗНО. Якщо вам хочете вчитися, реєструйтеся  за цим покликанням:  https://zno.ua/brand.html?utm_source=facebook.com&utm_medium=cpc&utm_campaign=olesia_kalini

Від любові страждають навіть боги (з учнівських творів) :)

Після уроку при свічках  у 10-А (за збіркою Івана Франка "Зів'яле листя") традиційно пишемо твір "Від любові страждають навіть боги".  Перевіривши зошити, упевнено можу сказати, що кохання здатне народжувати не тільки натхнення чи біль, а й думки, яким, з одного боку, нема ні початку, ні кінця, а з іншого... щось у цих учнівських думках усе-таки є :) Цитати :) "Сам Франко страждав, бо був жонатий на одній жінці, любив іншу, а кохав третю, а вона його не любила". "Щоб добитися кохання чи забути його, можна завести друга". "Кохання змушує робити шляхетні вчинки. Лаврін закохався в Мелашку, яка жила далеко від його села, дуже рано вставав і ходив до неї, бо не міг прожити без цього". "Із власного досвіду добре знаю, що в голові підлітків тільки кохання. У цьому віці якраз можна набратися досвіду, якщо не вважати, що стосунки триватимуть вічність". "Заміжньою Ольга Хоружинська, дружина, зустрічалась із Фр

Квест для 5-а (правила та завдання)

У 5 класі діти читають дуже повчальну казку Галини Малик про дівчинку, яка не вміла доводити справи до кінця. От почне Аля щось робити, та справа швидко набридає. Так з'являється незавершений малюнок, недовишитий рушник... А ще дівчинка вміло маніпулює батьками: завинить перед дорослими, закопилить губи, зачиниться в кімнаті й чекає, поки її кликатимуть до столу... Нікого не нагадує? :) Звісно, на уроках учні наввипередки пояснюють негативні риси дівчинки. О так, критикувати інших вдається кожному :) . А чи самі доводимо справи до кінця? Чи вміємо бути добрими? Чи легко планувати й виконувати справи в зазначені терміни? Щоб відповісти на ці запитання не словом, а ділом запропонувала п'ятикласникам участь у квесті протягом місяця. У фейсбуці та інстаграмі колеги просять поділитися завданнями та правилами квесту, щоб запропонувати гру й своїм учням, тому публікую правила та перші три завдання. Два роки тому проводила квест #я_люблю_українську  ( https://olesya12142111.blogs

Запаліть свічку пам‘яті

Людина може бути потворою. Людина, створена за подобою Божою, не створила б пекло в райському куточку планети. Ситі люди в сусідніх країнах  не могли б спостерігати, як їхні брати їдять собі подібних. Люди. Набагато зручніше забути, що ми люди. Чи не найбільше злочинів стається з нашої мовчазної згоди. Голодомор, а не голод. Геноцид. Пам‘ятаймо.

Камо грядеши, або Про про антидискримінаційну експертизу підручників

Нехай простять мене чоловіки за фото, але... Ви знаєте, у Харкові є Музей гендерної та жіночої історії, де проводилося тренінгове навчання «Освіта без дискримінації» з проблем... підручникотворення. Так, вам не здалося. Підручники дуже «чутливі гендерно»: наприклад, якщо на малюнку в дівчинки букет, то не можна зображувати хлопчика без квіточок. Так, це дуже важливо ☝️ Без таких малюнків підручник - не підручник ☝️ Може, тому, що у вище згаданому музеї демонструють, що чоловіки - вид, який вимирає? (Я не поділяю цю думку). І взагалі, якщо чоловік допомагає жінці нести важку сумку чи пропускає перед дверима, - це стереотип. Не можна вчити наших дітей стереотипному мисленню 🤨 Часом читаєш статтю й дуже хочеш, щоб вона виявилася фейком, бо не віриться, що все описане може відбуватися насправді... Далі - просто цитати з тренінгу для експертів підручників та представників видавництв: ➡️ ”...недоцільно зображати дітей в українських національних костюмах (зокрема у виши

Про небайдужість😊

  Мій 11-ий (не колишній, бо діти колишніми не бувають)❤😊 Я завжди обіцяю учням, що варитиму для них сама каву й пригощатиму їх власноруч, коли стануть студентами😊 Дорогою з університетів додому учні, які вже студенти 😊, не оминають школи, щоб учителька пригостила кавою😊. Це колись здавалося таким нереальним, а зараз ми сидимо в кабінеті, згадуємо уроки й сміємося😊. Стас зізнається, що так і не вивчив напам'ять уривок з "Марусі Чурай"🙃😊. Дівчата розповідають, які прикраси вчительки їм найбільше запам'яталися 🙃🙃🙃. А я запитую, чому любили уроки, якщо ця вчителька часом була нестерпною (🙃🙃🙃так, я вмію не тільки всміхатися😊😊😊). І відповідь: "А ви не знаєте? Люблять за небайдужість, ви ніколи не була байдужою. Була веселою, злою, цікавою і..., але ніколи не байдужою до справи й до дітей". Знаєте, а це щастя, коли в учителя є діти, які не дозволили й не дозволяють бути байдужими 😊❤ P.S. Кава завжди є для всіх😊

Призи для переможців марафону від видавництва "Соняшник"

     Сьогодні дізналася надзвичайно приємну новину: виявляється, перше місце в марафоні до Дня української писемності та мови посіла учасниця з Дубаї пані Тетяна Співаковська й комплект зошитів з української мови потрапить в українську школу в ОАЕ 😊. Напевно, це перший випадок, коли мій зошит перетне кордон 😊 Як забрати приз? Усім переможницям та одному переможцеві завтра необхідно зв'язатися з видавництвом "Соняшник", щоб отримати свої призи 😊 Це потрібно зробити так: зателефонуйте з 9.00 до 18.00 до видавництва за номером тел.  (096)-231-81-33  та назвіть свої повні дані (список у видавництві вже є);  надішліть   vydavnytstvo@sunbook.com.ua  адресу, на яку вам можуть відправити призи😊 Які ж призи? Звісно, це зошити та картки для підготовки до ЗНО від Олесі Калинич і видавництва "Соняшник"😊 Для переможців у фейсбуці: 1 місце - комплект "Серія зошитів із української мови для підготовки до ЗНО" (6 частин); 2 місце - комплект &quo

Марафон до Дня української писемності та мови. Підсумки

Дорогі друзі, учасники марафону та просто читачі! Зі святом! Отже, п 'ятиденний марафон до Дня української писемності та мови завершено. Щодня я публікувала у фейсбуці (для дорослих) та інстаграмі (для дітей) зображення з типовими помилками, а всі охочі коментували їх. У чому суть марафону? Навіщо акцентувати на типових помилках? Я свідома того, що у фейсбуці в мене 5 тис друзів, і серед них - точно 3 тис. учителів української мови, а філологи й так знають, як правильно писати. Проте в ігровій жартівливій формі в коментарях колеги виправляли помилки, аргументували думки, а інші - не вчителі - мали можливість просто перечитати й запам'ятати. Отже, мимоволі ми всі разом допомогли стати, можливо, хоч декільком більш грамотними :) Активність марафонців виявилася вищою за очікувану (я ж думала, що вчителі - дуже ззайняті люди й коментуватимуть кволо) - і це трішечки дезорієнтувало: виявилося, переможця визначити не так просто, тому їх декілька :). Визначення переможців

Казки 5-а для критиків із 11-б :)

Казки 5-а - наївні, щирі й добрі, нехай і з помилками - прочитав 11-б та написав кожному автору відгук. Коментарі старшокласників ми зачитували навіть на уроці😊. Юні письменники тішилися зі схвальних відгуків і пішли на осінні канікули з непереборним бажанням творити😊 Тож поки вчителька подорожувала Причорномор‘ям, 5-а чаклував - у понеділок після канікул я отримала нові казки (ні, ніякого домашнього завдання не було, писали тільки охочі, тобто майже всі😊). 11-б знову прочитав казки, залишив відгуки на сторінках книжечок і навіть свої контакти в інстаграмі😊. Тепер п‘ятикласники почуваються затребуваними авторами😊, а одинадцятикласники - літературними критиками, у їхніх руках  - дитяче бажання творити. Здавалося б, дрібниці. Але в дрібницях - доросла мудрість. Це відповідальність - аналізувати твір так, щоб і не захвалити, але щоб і не нашкодити тендітним крильцям метелика😊 P.S. Пригадую свою першу педраду. Був серпень. Наш директор аналізував роботу за рік і сказав,

Марафон до Дня української писемності та мови (правила гри)

Ми тут подумали... 🌻 А чи не варто провести 5-денний марафон до Дня української писемності та мови? 😊 Правила дуже прості: 👌 ➡️ щодня до суботи публікую завдання; ➡️ усі охочі (ви не мусите бути вчителем) відповідають у коментарях (можна використовувати будь-які підказки) 😊 ; ➡️ зараховується тільки перша повна правильна відповідь на моїй сторінці у фейсбуці ☝️ ; ➡️ переможе та чи той, хто «назбирає» найбільше перших правильних відповідей (а також той чи та, хто буде найбільш активним / -ою); ➡️ переможець / переможці отримають комплекти видань Олесі Калинич від «Соняшника»  Соняшник 🌻 ➡️  переможців буде визначено в суботу ☝️ 😊 ➡️ оскільки серед моїх читачів - переважна більшість учителів, які дуже добре знають правопис, залишаю за собою право "заплутаних завдань", щоб не завжди просто було відповісти :) ➡️ Стартуємо завтра за ранковою кавою 😊 ❤️ Долучайтеся 😊 ❤️ P.S. Така ж гра буде в моєму інстаграмі для дітей (просто вчителі не дають можливості учн

"Товста шкіра": про (не)користь конкуренції серед учителів

  Спілкуюся з величезною кількістю колег. Умовно всіх нас можна поділити на дві групи: ті, для яких "робота заради життя", і ті, для яких "життя заради роботи". Друга група - це вчителі, які працюють майже без відпочинку, фактично є на зв'язку 24/7. Про таких кажуть, що вони найкращі, ними захоплюються.  Такі вчителі живуть в умовах постійної конкуренції. Напевно, чим вища якість освіти в країні, тим більше "ідеальних" учителів?   У книзі "Як навчають у Фінляндії" Тімоті Вокер (американський учитель, який працював у Гельсінській школі) розповідає про одну з найкращих систем освіти ( минулого року вже писала про добробут учителя ). Напевно, фінські вчителі постійно вдосконалюються, аби підвищити власну майстерність? Зовсім ні. Як не дивно, але у вільний час вони воліють займатися власними справами, а не робити значні інвестиції у професійне зростання (так-так, фінський учитель вихідні не витратить на майстер-класи чи перевірку зошитів;

Приберіть петлю із шиї вчителя

Ніщо не сприяє успіху більше, ніж психічне здоров'я, психологічний комфорт, психологічна стійкість. Світ змінюється шалено стрімко, тому здатність витримувати стрес, швидко відновлюватися після нього - найважливіша риса сучасної людини. Для вчителя психологічна стійкість є фундаментом тривалої роботи в школі, адже ми щодня потрапляємо в міністресові ситуації: відповідальність за дітей і за кожну оцінку зокрема, спілкування з великою кількістю різних учнів, перевірка зошитів, журнали... Спілкування з батьками й керівництвом. Про поняття психологічної стійкості, напевно, не знали творці й замовники соціальної реклами про вчителів із петлями на шиях. Якщо автори розраховували на провокацію, то, звісно, їм вдалося досягти мети. З іншого боку, створено ще одне своєрідне шоу. У всі часи народ потребував хліба й видовищ. Проте це шоу дуже небезпечне, бо нагадує гру з тонким і гострим лезом. Загалом - страшного нічого не сталося. Просто щодня в метро бачите петлю на шиї вчителя (нехай